Нагадка про будову храму 1-6; обіцянка Давидові 7-15; Давидова молитва 16-27

1
Раз якось, коли Давид жив у своїм палаці, сказав він до пророка Натана: “Ось я живу в кедровій палаті, а кивот Господнього союзу під наметом.”
2
Тоді Натан сказав до Давида: “Усе, що в тебе на серці роби, бо з тобою Бог.”
3
І от тієї ж таки ночі надійшло таке слово Боже до Натана:
4
Піди й скажи моєму слузі Давидові: Так говорить Господь: Не ти збудуєш мені дім на житло,
5
бо я не жив у домі від того дня, як вивів Ізраїля, й до цього дня, але переходив з намету до намету, з житла до житла.
6
Скрізь, де б я не ходив з усім Ізраїлем, чи ж я сказав хоч котромунебудь із суддів Ізраїля, яким я наказав пасти мій народ, питаючи: Чому ви не збудуєте мені кедрового дому?
7
Тож і тепер скажи моєму слузі Давидові: Я взяв тебе з пасовиська, від овець, щоб ти був князем над моїм народом, Ізраїлем.
8
Я був з тобою скрізь, куди б ти не ходив;
я винищив усіх твоїх ворогів перед тобою.
Я зроблю тобі ім'я, як ім'я великих на землі.
9
Я призначу місце для мого народу Ізраїля й насаджу його, і буде він там жити, і його не будуть більше тривожити, і безбожники не будуть більш його тіснити, як колись,
10
за часів, коли я настановив був суддів над моїм народом Ізраїлем.
Я впокорю всіх твоїх ворогів.
Я сповіщаю тебе, що Господь збудує тобі дім.
11
А як сповниться твій час і ти відійдеш до твоїх батьків, тоді я поставлю після тебе потомка, одного з твоїх синів, і утривалю його царство.
12
Він збудує мені дім, і я утверджу його престол навіки.
13
Я буду йому батьком, а він буде мені сином, і милости моєї не відніму від нього, як відняв був від того, що був перед тобою.
14
Я поставлю його в моєму домі й у моєму царстві повіки, і престол його буде стояти твердо повіки.”
15
Усі ці слова й все це видіння Натан переказав докладно Давидові.
16
Тоді цар Давид пішов, сів перед Господом і промовив: “Хто я, Господи Боже, і що таке мій дім, що ти так високо підніс мене?
17
Та того було ще замало в очах твоїх, Боже;
ти говориш про дім твого слуги на далекі часи, ти показав єси мені, Господи Боже, немов би лаву людей, що йде вгору.
18
Що ж іще більше може додати Давид, говоривши з тобою?
Ти бо знаєш твого слугу.
19
Господи!
Задля твого слуги й із твого серця вчинив єси це велике, щоб виявити всю оту велич.
20
Господи!
Нема рівного тобі й немає Бога, крім тебе, по всьому тому, що ми чули своїми вухами.
21
І який другий народ на землі такий, як твій народ Ізраїль, за яким приходив Бог, щоб визволити його як свій народ, прославити його ім'я великими й страшними ділами, прогнавши поган з-перед твого народу, що його ти визволив з Єгипту?
22
Ти зробив твій народ, Ізраїля, своїм власним народом повіки і ти, Господи, став їхнім Богом.
23
Тож тепер, Господи, слово, що ти сказав про твого слугу й про дім його, нехай буде непорушним повіки, і вчини, як ти сказав,
24
і нехай звеличиться ім'я твоє повіки, щоб говорили: Господь сил, Бог Ізраїля, - він Бог над Ізраїлем!
І дім слуги твого Давида стоятиме твердо перед тобою.
25
А що ти, Боже мій, об'явив твоєму слузі, що збудуєш йому дім, тим то й слуга твій набравсь відваги молитись перед тобою.
26
Оце ж, Господи, ти - Бог, і ти обіцяв твоєму слузі таке добродійство!
27
Тож зволься благословити дім твого слуги, щоб він повіки стояв перед тобою, бо що ти, Господи, поблагословиш, те - благословенне повіки.”