Діти Божі не повинні грішити 1-10; братолюбство 11-24

1
Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець, щоб ми дітьми Божими звалися.
Ми і є ними.
І тому світ нас не знає, бо він його не спізнав.
2
Любі!
Ми тепер - діти Божі, і ще не виявилося, чим будемо.
Та знаємо, що коли виявиться, ми будемо до нього подібні, бо ми побачимо його, як є.
3
І кожен, хто має на нього цю надію, себе очищує, так само, як і він чистий.
4
Кожен, хто чинить гріх, чинить також беззаконня, бо гріх є беззаконня.
5
Ви ж знаєте, що він з'явився, щоб наші гріхи взяти, а гріха в ньому нема.
6
Кожен, хто в ньому перебуває, не грішить.
Кожен, хто грішить, його не бачив і його не спізнав.
7
Дітоньки, ніхто нехай не вводить вас в оману.
Хто чинить правду, той праведний, як і він - праведний.
8
Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку.
На це з'явився Син Божий, щоб знищити діла диявола.
9
Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить, бо його насіння в ньому перебуває;
і він не може грішити, бо він від Бога народився.
10
З того виявляються діти Божі й діти дияволові: кожен, хто не чинить справедливости, не є від Бога, а й той, хто не любить брата свого.
11
Бо це та звістка, яку ви від початку чули: щоб один одного любити,
12
а не як Каїн, який був від лукавого й убив брата свого.
Та й за що він забив його?
Бо лихі були його вчинки, а брата його - справедливі.
13
Не дивуйтеся, брати, коли світ вас ненавидить.
14
Ми знаємо, що ми перейшли від смерти до життя, бо любимо братів.
Хто не любить, той у смерті перебуває.
15
Кожен, хто ненавидить брата свого, - душогубець, а ви знаєте, що ніякий душогубець не має в собі життя вічного, що в ньому перебувало б.
16
З цього ми спізнали любов, бо він за нас поклав свою душу;
і ми також повинні за братів душі класти.
17
Коли хтось має достатки цього світу і бачить брата свого в нестачі й замикає перед ним своє серце, то як любов Божа може перебувати в ньому?
18
Дітоньки!
Не любімо словом, ані язиком, лише - ділом і правдою.
19
З цього ми спізнаємо, що ми від правди, і заспокоїмо перед ним серце наше;
20
коли б нас обвинувачувало серце: Бог більший, ніж наше серце, і він усе знає.
21
Любі!
Коли серце не винує, то ми маємо довір'я перед Богом,
22
і що б ми не просили, одержуєм від нього, бо заповіді його бережемо і чинимо те, що йому вгодне.
23
А ось його заповідь: Вірувати в ім'я його Сина Ісуса Христа й любити один одного, як він дав був нам заповідь.
24
Хто його заповіді зберігає, той і перебуває в нім, а він у ньому;
і ми знаємо, що він у нас перебуває, від Духа, що його він дав нам.