Старість Давида 1-4; царський задум Адонії 5-10; Ветсавія і Натан 11-37; помазання на царя 38-48; тривожне очікування Адонії 49-53

1
Цар Давид постарівся, став ветхий деньми, і хоч як його загортали покривалами, не міг зігрітися.
2
І кажуть йому його слуги: «Нехай би пошукали нашому добродієві цареві молоду дівчину, нехай би вона царя доглядала й слугувала йому й лежала б при його грудях в ложі, і буде тепло нашому добродієві цареві.»
3
От і шукали по всіх околицях Ізраїля гарну дівчину та й знайшли Авішагу, шунамійку, та й привели її до царя.
4
Дівчина ж була гарна-прегарна;
вона доглядала за царем і служила йому, але цар не спізнав її.
5
Аж ось Адонія, син Хаггіти, запишавшися, почав говорити: «Я буду царювати!» Завів він собі колісниці, коні і п'ятдесят чоловіка, що бігли поперед ним.
6
Батько ж його поки жив, ніколи не картав його, запитувавши: «Навіщо ти так чиниш?» А був він також дуже гарний з виду.
Мати породила його після Авесалома.
7
І був він у змові з Йоавом, сином Церуї, та з священиком Евіятаром, і тягли вони за Адоніею.
8
Та священик Цадок, Беная, син Єгояди, і пророк Натан, і Семей, і Реї, і Давидові хоробрі не були за Адоніею.
9
Раз якось нарізав Адонія овець, волів і годованих телят коло Слизького Каміння, що біля джерела Рогел, і закликав своїх братів, синів царських, і всіх мужів юдейських, що служили в царя.
10
Пророка ж Натана, Бенаю, хоробрих і Соломона, брата свого, не закликав.
11
Тоді Натан сказав до Ветсавії, матері Соломона: «Чи ти чула, що Адонія, син Хаггіти, став царем, а Давид, наш пан, навіть про те й не знає?
12
Оце ж раджу тобі: Рятуй твоє життя і життя твого сина Соломона.
13
Піди до царя Давида й скажи йому: Чи ж не сам ти, мій пане-царю, заприсяг був твоїй слугині, казавши: Син твій Соломон буде царем після мене і він сяде на моєму престолі.
Чому ж то Адонія став царем?
14
І оце, як ти ще розмовлятимеш із царем, я ввійду за тобою та й потверджу твої слова.»
15
Ввійшла Ветсавія до царя до покою - цар же був старезний, а Авішага, шунамійка, вслугувала цареві, -
16
припала (Ветсавія) на коліна і вклонилась цареві;
цар запитав: «Чого бажаєш?»
17
Відказала йому: «Пане мій!
Ти заприсяг був твоїй слугині Господом, твоїм Богом: Син твій Соломон буде царем після мене і сяде на моїм престолі.
18
А ось Адонія став царем, а ти, добродію мій, царю, про це й не знаєш.
19
Він нарізав багато волів, годованих телят і овець та й закликав усіх синів царських, священика Евіятара, та Йоава, начальника військ;
Соломона ж, твого раба, не закликав.
20
А на тобі, добродію мій, царю, очі всього Ізраїля, щоб ти об'явив їм, хто сяде на престолі добродія мого, царя, після нього.
21
А то як тільки спочине мій добродій цар із своїми батьками я з моїм сином будемо злочинцями.»
22
Коли вона ще розмовляла з царем, увійшов пророк Натан.
23
І сказали цареві: «Ось пророк Натан.» Увійшов він до царя і вклонився цареві обличчям до землі.
24
Мовив Натан: «Добродію мій, царю!
Чи це ти розпорядив: Адонія стане царем після мене і сяде на моїм престолі?
25
Бо сьогодні він зійшов у долину, нарізав багато волів, годованих телят і овець та й закликав усіх царських синів і військову старшину, й священика Евіятара;
он вони їдять і п'ють перед ним, викликуючи: Нехай живе цар Адонія!
26
Мене ж, твого слугу, священика Цадока, Бенаю, сина Єгояди і твого раба Соломона не закликав.
27
Невже ж сталось це за наказом мого добродія царя, і ти не сповістив раба твого, хто, після тебе, сидітиме на престолі добродія мого, царя?»
28
І відповів цар Давид і сказав: «Покличте мені Ветсавію!» Увійшла вона до царя й стала перед ним.
29
Цар поклявся і сказав їй: «Так певно, як живе Господь, що визволив мене з усякої біди:
30
як заприсяг я тобі Господом, Богом Ізраїля, що син твій Соломон після мене буде царем і що він сидітиме на моєму престолі замість мене, так і зроблю сьогодні.»
31
Припала Ветсавія на коліна обличчям до землі й уклонилася цареві та й каже: «Нехай добродій мій, цар Давид, живе повіки!»
32
І повелів цар Давид: «Покличте мені священика Цадока, пророка Натана, і Бенаю,.
сина Єгояди.» Як же вони ввійшли до царя,
33
сказав їм цар: «Візьміть із собою слуг вашого пана, посадіть Соломона, мого сина, на мого мула, й завезіть його в Гіхон.
34
Там нехай помаже його царем над Ізраїлем священик Цадок із пророком Натаном.
Тоді сурміть та й викрикуйте: нехай жиде цар Соломон!
35
Потім ви вийдете слідом за ним, і він увійде й сяде на моїм престолі й буде царювати над вами замість мене;
бо я призначив його князем над Ізраїлем і над Юдою.»
36
Беная ж, син Єгояди, відповів цареві і сказав: «Амінь!
Так нехай скаже і Господь, Бог пана мого, царя.
37
Як був Господь з моїм паном і царем, так нехай буде і з Соломоном, і нехай звеличить його престіл понад престіл мого пана, царя Давида.»
38
Тоді священик Цадок, пророк Натан, Беная, син Єгояди, вкупі з керетіями й пелетіями, посадивши Соломона на мула царя Давида, спустились і повезли його в Гіхон.
39
Священик Цадок узяв рога з миром із намету та й помазав Соломона.
І засурмили, і ввесь народ кликав: «Нехай живе цар Соломон!»
40
Тоді народ піднявся позад нього, і грали люди на сопілках, і раділи так славно, що аж земля розпадалась від їхнього крику.
41
Почув це Адонія вкупі з запрошеними, саме коли скінчили бенкетувати.
Почув також Йоав звук трубний та й каже: «Що це за шум розбурханого міста?»
42
Коли він говорив, надійшов Йонатан, син священика Евіятара.
Адонія сказав: «Ходи сюди, ти - чоловік порядний, несеш напевно добру вістку.»
43
Відповів Йонатан і сказав До Адонії: «Зовсім ні!
Наш пан, цар Давид, зробив Соломона царем.
44,
Цар послав з ним священика Цадока, пророка Натана, Бенаю, сина Єгояди, керетіїв та пелетіїв, і вони посадили його на царського мула,
45
а священик Цадок і пророк Натан помазали його в Гіхоні на царя, і звідти пішли назад з веселим криком, і зворушилось усе місто.
Ось звідки галас, що ви чули.
46
Соломон сів уже на царському престолі,
47
і царські слуги приходили поздоровляти нашого добродія, царя Давида, і промовляли: Нехай твій Бог зробить ім'я Соломона славнішим ніж твоє, і нехай возвеличить його престіл над престіл твій!
І вклонився сам цар на своєму ліжку.
48
Потім додав: Благословен Господь, Бог Ізраїля, що вчинив мені сьогодні так, що один з моїх сидить на моєму престолі, й очі мої це бачать.»
49
Тоді всі, що їх закликав був Адонія, вжахнулись, повставали й порозходились, кожен у свій бік.
50
Адонію ж обняв страх перед Соломоном;
він устав і пішов, щоб ухопитися за роги жертовника.
51
І переказано Соломонові: «Он, Адонія, зо страху перед царем Соломоном, ухопив за роги жертовника та й каже: Нехай цар Соломон попереду мені заприсягне, що не стратить свого раба мечем.»
52
А Соломон на те: «Якщо покаже себе чесним чоловіком, то й волосинка з нього не впаде на землю.
Як же знайдеться на ньому якась провина, мусить умерти.»
53
І послав цар Соломон, щоб його взяли від жертовника;
і він прийшов і вклонився перед царем Соломоном, а Соломон сказав йому: «Іди до свого дому.»