Поява Господня на горі Хорив 1-18; покликання Єлисея 19-21

1
Ахав оповів Єзавелі все, що зробив Ілля та як він повбивав мечем усіх пророків.
2
Тоді послала Єзавель до Іллі посланця сказати;
«Нехай же й мені те боги заподіють та ще причинять, коли я завтра о цій добі не зроблю з твоїм життям те, що ти зробив із життям кожного з них.»
3
Злякавсь Ілля, встав та й пішов звідти, щоб рятувати своє життя.
Прийшов він у Версавію, що в Юдеї, і лишив там свого слугу;
4
сам же пішов у пустиню, день ходи;
прийшов та й сів під ялівцем і почав просити собі смерти, кажучи: «Буде з мене!
Тепер, Господи, візьми мою душу, бо я не ліпший від моїх батьків
5
Ліг він та й заснув під ялівцем.
Аж ось торкнув його ангел і сказав йому: «Вставай, їж!»
6
Дивиться він, аж у головах у нього печений на камені корж і жбан з водою.
З'їв він, напився та й ліг знов спати.
7
Та ангел Господній прийшов удруге, торкнув його й сказав: «Уставай та їж, бо далека тобі дорога
8
Встав він, з'їв, напився і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок день і сорок ночей аж до Божої Хорив-гори.
9
Там він увійшов у печеру й переночував у ній.
Аж ось прийшло до нього таке слово Господнє: «Чого ти тут, Ілле
10
Відповів: «Я палаю горливістю за Господа, Бога сил, бо сини Ізраїля покинули завіт твій, жертовники твої поруйнували й пророків твоїх вістрями повбивали.
Зоставсь я один та вони намагаються й мене звести зо світу
11
Господь сказав йому: «Вийди, встань на горі перед Господом.» І ось прийшов Господь.
Великий, потужний вітер, що розривав гори й торощив скелі, йшов перед Господом;
та не у вітрі Господь!
Після вітру стався землетрус, та й не у землетрусі Господь!
12
По землетрусі - вогонь, та не й у вогні Господь!
Після вогню- тихесенький, лагідний вітрець.
13
Скоро Ілля його вчув, то затулив обличчя плащем, вийшов і став при вході в печеру.
Тоді заговорив до нього голос: «Чого ти тут, Ілле
14
Він відрік: «Я палаю горливістю за Господа, Бога сил, бо сини Ізраїля покинули завіт твій, жертовники твої поруйнували і пророків твоїх лезами повбивали.
Зоставсь я один, та вони намагаються й мене звести зо світу
15
Господь же йому сказав: «Іди, вернися твоєю дорогою до Дамаської пустині, а як прийдеш туди, помажеш Хазаела царем над Арамом.
16
Потім помажеш Єгу, сина Німші, царем над Ізраїлем, і Єлисея, сина Сафата, з Авел-Мехоли, помажещ пророком замість себе.
17
Хто втече від меча Хазаела, того вб'є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того вб'є Єлисей.
18
Я зоставлю собі в Ізраїлі сім тисяч, коліна яких не гнулись перед Ваалом і уста яких його не цілували
19
Пішов він звідти й знайшов Єлисея, сина Сафата, що орав дванадцятьма парами волів;
сам він був при дванадцятій.
Ілля пройшов попри нього й кинув на нього свій плащ.
20
Єлисей же, покинувши волів, побіг слідом за Іллею й сказав: «Дозволь мені поцілувати батька й матір, тоді піду за тобою.» Той відповів йому: «Іди і повертайся назад, бо що належало до мене, те я зробив тобі
21
Єлисей лишив його, взяв пару волів і зарізав їх, а спаливши плуг, зварив воловину та й роздав людям, щоб їли.
Тоді встав і пішов за Іллею й служив йому.