Давидів заповіт 1-9; смерть Давида 10-12; смерть Адонії 13-25; прохання Евіятара 26-27; доля Йоава 28-35; непослух Семея 36-46

1
Коли зблизилась для Давида година смерти, заповів він синові своєму Соломонові, кажучи:
2
«Я йду оце дорогою, призначеною для всіх на світі;
ти ж кріпися й покажи себе мужем.
3
Бережи накази Господа, Бога твого, ходи його путями, держи його установи, заповіді, присуди й приписи, як це написано в законі Мойсея, щоб тобі щастило в усьому, що чинитимеш, і всюди, куди обернешся;
4
щоб Господь справдив своє слово, що сказав був до мене: Якщо твої сини вважатимуть на свої вчинки, ходивши передо мною по правді усім своїм серцем і всією своєю душею, то не забракне у тебе ніколи спадкоємця на престіл Ізраїля.
5
Ти знаєш також, що зробив мені Йоав, син Церуї, що він заподіяв двом начальникам військ Ізраїля: Авнерові, синові Нера, та Амасові, синові Їтра;
як він їх убив, як під час миру пролив кров, мов на війні, і заплямив невинною кров'ю пояс, що у мене на бедрах, і взуття, що на ногах у мене.
6
Чини за твоїм розумом, але не дай, щоб його сивина зійшла в Шеол у мирі.
7
Синам же Барзіллая гілеадія яви ласку, щоб вони за твоїм столом їли, бо вони стали мені в пригоді, коли я втікав від брата твого Авесалома.
8
Є там при тобі Семей, син Гери, з роду Веніямина з Бахуріму;
цей тяжко мене проклинав, як ішов я у Маханаїм, але тому, що він вийшов мені назустріч на Йордан, я заприсяг йому Господом, кажучи: Я не зітну тебе.
-
9
Тож не зостав його без кари як чоловік мудрий, сам знаєш, що маєш йому зробити, щоб сивина його зійшла в Шеол у крові
10
І спочив Давид із своїми батьками, і поховано його в Давидгороді.
11
Царювання ж Давидового над Ізраїлем було сорок років;
в Хевроні він царював сім років, а в Єрусалимі тридцять три роки.
12
І сів Соломон на престолі Давида, батька свого, і царство його вельми зміцніло.
13
Прийшов Адонія, син Хаггіти, до Ветсавії, матері Соломона.
Вона спитала: «Чи мирний твій прихід?» Той відповів: «Мирний
14
І почав: «Маю говорити з тобоюКаже вона: «Говори
15
Тоді він каже: «Знаєш сама, що царство було моє і що ввесь Ізраїль мав на думці зробити мене царем.
Та тепер царство від мене перейшло й припало моєму братові, бо так Господь йому призначив.
16
Тепер же в мене одна тільки просьба до тебе;
не відмов мені її.» І каже йому: «Говори
17
Він і каже: «Попроси царя Соломона, - а вже напевно він тобі не відмовить, - нехай віддасть за мене Авішагу, шунамійку
18
Каже Ветсавія: «Добре, я поговорю з царем про тебе
19
Як же ввійшла Ветсавія до царя Соломона, щоб говорити з ним про Адонію, цар підвівся, вийшов їй назустріч, вклонився перед нею та й сів на своєму престолі.
Поставлено ослін і для царевої матері, і вона сіла з правого боку в нього,
20
і каже: «Є в мене просьба невеличка до тебе, не відмов мені її.» І відповів їй цар: «Скажи лиш, мамо моя, я певно не відмовлю
21
Тоді вона каже: «Віддай Авішагу, шунамійку, за твого брата Адонію
22
І відповів цар Соломон матері: «Чого ти просиш Авішагу, шунамійку, для Адонії?
Проси для нього й царства, бо він мій старший брат, для того ж має за собою священика Евіятара та Йоава, сина Церуї
23
І поклявся цар Соломон Господом так: «Нехай мені це і те вдіє Бог, та ще й причинить, коли Адонія не на свою голову сказав те слово.
24
Отож так певно, як живе Господь, що укріпив мене й посадив мене на престолі батька мого Давида та за своєю обіцянкою заснував для мене дім: сьогодні ж мусить умерти Адонія
25
І дав цар Соломон наказ Бенаї, синові Єгояди, і вдарив його той, і вмер він.
26
Священикові Евіятарові повелів цар: «Іди в Анатот у твій хутір, бо й ти заслужив на смерть.
Та сьогодні тебе не страчую, бо ти носив ковчег Господа перед моїм батьком Давидом і все, що витерпів мій батько, терпів і ти з ним.»
27
Так скинув Соломон Евіятара, щоб він не був більше священиком Господнім, і так справдилося слово Господнє, що Господь сказав був про дім Елі в Шіло.
28
Якже чутка про те дійшла до Йоава, - а Йоав тягнув за Адонією, хоча він і не був за Авесаломом, - то він утік в намет Господній і вхопився за роги жертовника.
29
І сповістили царя Соломона: «Йоав утік у намет Господній, он він коло жертовникаТоді Соломон послав Бенаю, сина Єгояди, з наказом: «Іди, забий його
30
Ввійшов Беная в намет Господній і сказав йому: «Такий царський наказ: вийди!» Той же відповів: «Ні, хочу тут умертиПриніс Беная відповідь цареві й каже: «Так сказав мені Йоав і так відповів
31
А цар йому сказав: «Зроби, як він вирік.
Убий його й поховай.
Так знімеш з мене й з моєї родини кров, що Йоав пролив безвинно.
32
Господь оберне його кров на його голову, бо він убив двох мужів, справедливіших і ліпших від себе;
він стратив їх мечем: Авнера, сина Нера, начальника військ Ізраїля, й Амаса, сина Їтра, начальника військ Юди, так, що батько мій Давид і не знав про те.
33
Нехай їхня кров упаде на голову Йоава та його потомків навіки, а Давидові та його потомкам і його домові, і його престолові нехай буде мир від Господа повіки
34
І пішов Беная, син Єгояди, та й убив Йоава, й поховано його в його домі в пустині.
35
І поставив цар Бенаю, сина Єгояди, замість нього над військом, а священика Цадока поставив цар замість Евіятара.
36
Послав цар покликати Семея і сказав йому: «Збудуй собі будинок у Єрусалимі і живи в нім;
не виходь нікуди звідти.
37
Коли ж вийдеш і перейдеш через потік Кедрон, то знай, що тобі смерть.
Кров твоя впаде тобі на голову
38
Семей відповів цареві: «Добре!
Як мій пан, цар, повелів, так і чинитиме раб твій.» І жив Семей довго в Єрусалимі.
39
Аж ось через три роки два раби Семея втекли до Ахіша, сина Маахи, гатського царя, і переказали Семеєві: «Раби твої в Гаті
40
Зібрався Семей, осідлав свого осла та й пустився в дорогу в Гат до Ахіша шукати рабів своїх.
Вернувся Семей і привіз рабів своїх з Гату.
41
Та Соломона сповістили, що Семей виходив з Єрусалиму в Гат і вже повернувся.
42
Послав цар покликати Семея та й каже йому: «Чи я ж не взяв з тебе Господньої присяги і не завірив тебе: в той день, як підеш звідси кудинебудь, мусиш - затям собі те добре - вмерти?
І ти відповів мені: Добре воно, те, що чую!
43
Чому ж ти не додержав присяги, що вирік перед Господом, і наказу, що я тобї дав?»
44
Далі сказав цар до Семея: «Сам ти знаєш, та й серце твоє відає все те зло, яке ти заподіяв батькові моєму Давидові.
Нехай же Господь оберне твою злість на твою голову.
45
Цар же Соломон нехай буде благословен, і Давидів престол нехай стоїть твердо перед Господом повіки
46
Цар повелів Бенаї, синові Єгояди;
той вийшов, ударив його й він умер.
Так царська влада укріпилася в руці Соломона.