Йонатан та Олександер Балас 1-21; Пропозиція Димитрія 22-47; смерть Димитрія 48-50; весілля у Птолемаїді 51-66; Димитрій II 67-73; перемога Йонатана над Аполлонієм 74-89

1
Року 160 Олександер Епіфан, син Антіоха, прибув на кораблі й зайняв Птолемаїду, де його прийняли, і став він царем.
2
Почувши цар Димитрій про те, зібрав велику, силу війська й вийшов проти нього на війну.
3
Димитрій вислав до Йонатана лист, написаний мирними словами, щоб підлеститись йому,
4
бо він собі так думав: «Поспішімся укласти мир з ним раніш, ніж він укладе його проти нас із Олександром,
5
він бо згадає усе те зло, що ми накоїли йому, його братам та народові
6
І дав йому владу збирати військо, кувати зброю, називати себе його союзником, а й наказав повернути йому його закладників, що були у твердині.
7
Йонатан пішов у Єрусалим прочитати лист перед усім народом і тими, що були у твердині.
8
Огорнув їх великий страх, коли почули, що цар дав йому владу збирати військо,
9
і залога, що була у кріпості, видала Йонатанові закладників, а він віддав їх батькам їхнім.
10
І Йонатан замешкав у Єрусалимі й заходився відбудовувати та поновлювати місто.
11
Він звелів будівничим вивести мури й оточити Сіон-гору тесовим каменем, щоб її укріпити, і вони так зробили.
12
І повтікали чужинці, що були у твердинях, збудованих Вакхидом;
13
кожний з них покидав своє місце й повертався у свій край.
14
Лише у Бетсурі зостались деякі з тих, що покинули закон та заповіді: був бо то їхній притулок.
15
Цар Олександер зачув про ті обіцянки, які Димитрій послав був до Йонатана.
Йому оповідали й про війни та про подвиги, що їх він з братами вчинив, і труди, яких вони зазнали,
16
тоді і промовив: «Хіба ж ми знайдемо другого такого?
Зробімо його нашим другом і союзником
17
І написав до нього і вислав йому листи такого змісту:
18
«Цар Олександер братові Йонатанові, привіт!
19
Ми чули про тебе, що ти муж сильний і гідний стати нашим другом.
20
Тим ми й настановляємо тебе сьогодні первосвящеником твого народу та дозволяємо тобі називатися другом царським - і вислав йому багряницю та золотий вінець, - щоб ти пильнував наших справ і плекав дружбу з нами
21
І одягнувся Йонатан у святу одежу, сьомого місяця, 160 року, на свято Кучок, і назбирав війська й наготував зброї.
22
Почувши про все те, Димитрій засмутився й мовив:
23
«Що ми вчинили?
Таж Олександер випередив нас, заприязнившись із Юдеями, щоб скріпитися!
24
Я теж їм напишу потішливими словами, обіцяючи їм пошану та гостинці, щоб вони стали мені на допомогу
25
І вислав їм такий лист: «Цар Димитрій народові юдейському, привіт!
26
Що ви дотримали договір з нами, залишились у нашій дружбі й не пристали до ворогів наших, почули ми про те й звеселились.
27
Тож нині бережіть і надалі твердо вашу нам вірність, а ми вам відплатимо добром за те все, що ви нам чините.
28
Ми дамо вам багато полегш й подаруємо гостинців.
29
Я вже тепер відпускаю вам і звільняю всіх юдеїв від податків, від податку соляного та коронного.
30
Щождо третини посіву та половини плодів з дерев, які мені належить узяти, то я віднині й надалі їх відпускаю, не буду їх брати з Юдеї та трьох округ, що були приділені до неї, з Самарії та Галилеї, віднині й на ввесь прийдешній час.
31
Єрусалим хай буде святим містом, вільним від податків, а й його околиці, його десятини та приноси.
32
Я зрікаюся й влади над твердинею в Єрусалимі й передаю її первосвященикові, щоб він у ній поставив залогу, яку захоче, для її оборони.
33
Усіх юдеїв, як далеко б вони не потрапили з Юдеї в полон, на всіх границях мого царства, я випускаю на свободу, без викупу.
Я всіх звільняю від податків, навіть тваринних.
34
Свята всі й суботи, нові місяці та дні, призначені для богослужби, три дні перед святом і три по святі, - усі нехай будуть днями пільги та полегш для юдеїв, що живуть у моїм царстві,
35
і ніхто не буде мати права коїти що-небудь і докучати комусь із них У будь-якій справі.
36
І царське військо буде навербоване з 30 000 юдеїв-воїнів, які одержать платню, що належиться всім царським військам.
37
З них деяких поставлять по видатніших царських твердинях, а з-поміж цих будуть поставлені на довірочні служби в царстві.
Дозорці їхні та їхні начальники будуть з-поміж них вибирані, і вони житимуть за своїми законами так, як наказав цар у Юдеї.
38
А ті три округи, що були від Самарії приділені до Юдеї, будуть становити частину Юдеї, щоб залежали від одного й не слухали ніякої іншої влади, крім первосвященика.
39
Птолемаїду з її околицями я дарую святині, що в Єрусалимі, на покриття видатків храму.
40
Крім того, я дам щороку 15 000 шеклів срібла з царських скарбниць, а ці гроші мають бути взяті з околиць, де це можливо.
41
Вся задишка, що її збирачі минулими роками не віддали, як було раніше, віднині дається на потребу храму.
42
До цього 5000 шеклів срібла, що їх брано щороку з прибутків храму, теж будуть відпущені, бо вони належать священикам, що служать.
43
Ті, що сховалися до храму в Єрусалимі й до всіх його притворів, чи то через податки царські, чи через якунебудь повинність, будуть безпечні з усім, що мають у моїм царстві.
44
Видатки на будову та на віднову храму теж робитимуть із царських прибутків,
45
а й видатки на будову мурів Єрусалиму та на його зміцнення навколо братимуться з царських прибутків;
так само й на будову мурів у Юдеї
46
Та Йонатан з народом, почувши ці слова, не йняв їм віри й не прийняв їх, бо він пам'ятав те велике лихо, яке Димитрій заподіяв Ізраїлеві, і як він сильно утискав їх.
47
Вони воліли Олександра, бо він перший звернувся до них з мирними словами, і вони були його союзниками завжди.
48
Тоді Олександер зібрав велику силу війська й двигнувся в похід проти Димитрія.
49
Обидва царі розпочали битву, але військо Димитрія було присилуване до втечі.
Олександер кинувсь навздогінці за ним і переміг.
50
Він бився завзято аж до заходу сонця.
Того дня поліг у бою Димитрій.
51
Тоді Олександер вислав послів до Птолемея, єгипетського царя, з такими словами:
52
«Тільки-що повернувсь я у своє царство й сів на престолі моїх батьків та захопив владу, розбивши Димитрія і зайнявши нашу країну, -
53
коли я розпочав з ним війну, ми його розгромили і його військо, і сіли на його царському престолі -
54
то й укладімо собі один з одним дружбу.
Видай мені дочку твою за жінку, а я буду твоїм зятем і дам тобі і їй дарунки, що будуть тебе гідні
55
Цар Птолемей відповів так: «Щаслив той день, коли ти, повернувшись у землю батьків твоїх, сів на їхнім престолі царськім!
56
Зроблю для тебе, як ти написав був.
Вийди мені назустріч у Птолемаїду, де ми побачимось один з одним і я стану твоїм тестем, як ти був мовив
57
І рушив Птолемей з Єгипту, сам він і Клеопатра, його дочка, і 162 року прибув у Птолемаїду.
58
Назустріч йому вийшов цар Олександер, за якого цар Птолемей !
видав свою дочку, і справив їм весілля у Птолемаїді з великою пишнотою, як то царям личить.
59
Цар Олександер написав Йонатанові, щоб він прийшов до нього на стрічу;
60
і той вибрався великопишно в Птолемаїду й зустрівся там з обидвома царями та й дав їм і їхнім друзям срібла, золота та силу дарунків, тож тим робом їм приподобався.
61
Тут же зібрались проти нього нікчемні людці з Ізраїля, перевертні, щоб оскаржити його, та цар їх не послухав.
62
Він звелів зняти з Йонатана його одежу й надягнути на нього багряницю;
так і зроблено.
63
І посадив він його біля себе і сказав своїм вельможам: «Вийдіть із ним посеред міста й оголосіть, щоб його ніхто ні в чому не оскаржував та щоб ніхто йому нічим не докучав
64
Коли ж його обвинувачі побачили його славу, ще проголосив окличник, і його самого;
одягненого в багряницю, - усі повтікали.
65
Цар надав йому великої слави й записав його поміж перших своїх друзів, призначив його воєводою і правителем.
66
І Йонатан повернувся в Єрусалим у мирі й радості.
67
Року 165 Димитрій, син Димитрія, прибув з Крети у землю своїх батьків.
68
Почув про це цар Олександер і, вельми засмутившись, повернувся в Антіохію.
69
Тоді Димитрій настановив управителем Келесирії Аполлонія, а цей стягнув велике військо й отаборився біля Ямнії, звідки й послав послів до Йонатана, щоб вони сказали:
70
«Тільки ти єдиний повстаєш проти мене.
Я став сміховиськом і ганьбою через тебе!
Чого ти хоробруєш проти нас у горах?
71
Коли ти довіряєш своїм військам, зійди до нас на рівнину, і там поміряємось один з одним, бо сила міст зо мною.
72
Спитай і розвідайся, хто я такий і хто ті, що мені допомагають.
І скажуть тобі, що ти не витримаєш перед нами, бо ваші батьки двічі мусіли були втікати у своїй країні.
73
Ось і тепер не встоїшся проти кінноти і проти такої сили на рівнині, де нема ні каміння, ні скелі, ані місця, і куди б утікати
74
Почувши ці слова Аполлонія, Йонатан вельми образився.
Він вибрав 10 000 чоловік і вийшов з Єрусалиму.
Брат його Симон пішов йому назустріч із допомогою.
75
Він розташувався табором навпроти Яффи, та ті, що були в місті, замкнули браму, бо в Яффі була залога Аполлонія.
Юдеї кинулися здобувати її,
76
і мешканці зо страху відчинили браму, тож Йонатан захопив Яффу.
77
Довідавшись про те, Аполлоній вирушив з трьома тисячами кінноти й великим військом і попрямував на Азот, так, мов би хотів пройти тудою, а насправді посунувся на рівнину, бо мав силу кінноти, на яку покладався.
78
Йонатан гнався за ним іззаду аж до Азоту, і війська зчепились у бою.
79
Аполлоній лишив у засідці в тилу Юдеї 1000 кінноти,
80
але Йонатан дізнався, що в тилу у нього є засідка.
І оточило його військо й кидали на народ стріли від ранку до вечора,
81
але народ, як наказав був Йонатан, стояв міцно, хоч їхні коні й потомились.
82
Тоді Симон висунув наперед своє військо, і закипів бій з піхотинцями, бо кіннота була виснажена.
Сирійців розгромлено й кинулись вони урозтіч.
83
Кіннота порозбігалась на рівнині;
вони втекли в Азот і ввійшли в Бетдагон, капище їхнього боввана, щоб там урятуватись.
84
Та Йонатан підпалив Азот і міста навколо, набрав здобичі й спалив храм Дагона й тих, що туди повтікали.
85
Тих, що полягли від меча, з тими, що були спалені живцем, було разом близько 8000 чоловік.
86
Двигнувся Йонатан звідти й отаборився під Аскалоном, мешканці якого вийшли йому назустріч з великою шанобою.
87
Потім Йонатан із своїми повернувся в Єрусалим з великою здобиччю.
88
Довідавшись про те, цар Олександер додав йому ще більшої прослави
89
і вислав золоту запинку, що звичайно дається царським родичам;
так само дав йому у власність Аккарон з усією його землею.