Сумерк і кінець Олександра 1-19; поєднання Йонатана з Димитрієм П 20-53; Антіох VI та Йонатан 54-74

1
Єгипетський цар зібрав численні війська, як пісок при березі моря, і силу суден, і шукав як би підступом заволодіти царством Олександра, щоб приєднати його до свого царства.
2
Він вирушив у Сирію з мирними словами, і мешканці міст робили йому вхід вільним і виходили йому назустріч, бо такий був наказ від Олександра - виходити йому назустріч, він бо був його зятем.
3
Та Птолемей, як тільки входив у якесь місто, лишав у кожнім військо як залогу.
4
Коли він зблизився до Азоту, йому показано спалений Храм Дагона, Азот і його околиці в руїнах, порозкидані трупи, а деякі з них попалені під час війни, -а їх навалено цілі купи по дорозі, де він проходив.
5
Цареві оповіли все, що вчинив Йонатан, щоб його оганьбити, та він мовчав.
6
Йонатан вийшов назустріч цареві в Яффу з великою пишністю, і вони привіталися взаємно й там переночували.
7
Потім Йонатан випровадив царя аж до річки, що зветься Елевтер, і повернувся в Єрусалим.
8
Цар Птолемей опанував містами, що при морі, аж до приморської Селевкії, а й лихе намислив супроти Олександра.
9
Тому й вислав послів до царя Димитрія з такими словами: «Нум лишень, укладімо союз між собою: я дам тобі мою дочку, що була за Олександром, то й будеш царювати над царством твого батька,
10
бо я розкаявся, що видав мою дочку за нього, він бо шукав мене убити
11
Так обмовляв його, бо зазіхав на його царство,
12
і, забравши в нього свою дочку, дав її Димитрієві, і розірвав з ним, і стала явною їхня ворожнеча.
13
Птолемей увійшов в Антіохію й вклав собі на голову корону Азії, тож мав на собі дві корони: Єгипту й Азії.
14
А Олександер був у ту пору в Килікії, бо люди тих країв повстали проти нього.
15
Почувши про все те, Олександер виступив проти Птолемея на битву.
Птолемей теж вирушив йому назустріч із сильним військом і присилував його до втечі.
16
І втік Олександер в Арабію, щоб там знайти притулок, але що Птолемей став переможцем,
17
то араб Завдієл відтяв Олександрові голову й послав Птолемеєві.
18
Та по трьох днях помер і Птолемей, а залогу, що він був розставив по твердинях, вибили ті, хто жили у твердинях.
19
Отак 167 року Димитрій став царем.
20
Того часу Йонатан зібрав юдеїв, щоб відвоювати кріпость, що в Єрусалимі, і виставив проти неї силу споруд.
21
Деякі нечестивці, ненависники власного народу, пішли до царя й оповіли йому, що Йонатан облягав твердиню.
22
Почувши про те, цар розгнівався, а розвідавшись добре, негайно двигнувся, прибув у Птолемаїду й звідти письмово звелів Йонатанові зняти облогу й чимдуж прибути до нього у Птолемаїду на нараду.
23
На звістку про це, Йонатан звелів далі провадити облогу, а сам, вибравши з Ізраїля старших та священиків, удався на небезпеку.
24
Взяв він із собою срібла, золота, одежі й силу інших дарунків і пустився в дорогу до царя в Птолемаїду й знайшов ласку в нього.
25
Деякі зрадники власного народу підняли на нього скаргу,
26
та цар учинив з ними так, як його попередники, й вивищив його над усіма своїми друзями.
27
Він затвердив за ним первосвященство й усі інші привілеї, які той раніше мав, і зачислив його між своїх перших друзів.
28
Йонатан попросив у царя звільнити від податків Юдею, три округи й Самарію, та обіцяв йому 300 талантів.
29
Цар згодився й написав про те все Йонатанові листа, що звучав так:
30
«Цар Димитрій братові Йонатанові та юдейському народові, привіт!
31
Ми посилаємо також і вам відпис листа, який ми були написали відносно вас до Ластена, нашого родича, щоб і ви про нього знали:
32
Цар Димитрій батькові Ластенові, привіт!
33
Ми постановили творити добро юдейському народові, нашим друзям, що зберіга ють все, що справедливе супроті нас, за їхню доброзичливість до нас
34
Тому ми поступаємось їм землею юдейською і трьома округами: Афаїремою, Ліддою та Ратаміном, що були відділені від Самарії й додані до Юдеї, разом із землями, що до них належать.
Всім тим, хто жертвують у Єрусалимі, ми відпускаємо побори, що їх раніше цар брав з них щороку, з того, що земля родить і що дерева приносять.
35
Так само й інші націнки, десятини й податки, що нам належаться, за солонці, за корони, - ми їм віднині все даруємо.
36
Ані одного з тих привілеїв віднині на все майбутнє не може бути назад відібрано.
37
Отож, сьогодні звеліть зробити відпис усього цього й дайте його Йонатанові та виставте на святій горі на видному місці
38
Побачивши, що край утихомирився та що ніхто не чинив йому опору, цар Димитрій відпустив свої війська, кожне на своє місце, крім чужоземних сил, що їх набрав був з поганських островів.
Тому всі вояки, що він мав від батьків, були йому ворожі.
39
Тоді Трифон, один з давніх прибічників Олександра, побачивши, що війська нарікають на Димитрія, пішов до араба Імалкуе, який виховував Антіоха, молодого сина Олександра,
40
і став наполягати, щоб той видав йому хлопця - зробити його царем замість його батька.
Він оповів йому й про все, що зробив був Димитрій, і про ворожнечу, яку його війська мали і супроти нього.
Пробув він там чимало днів.
41
Тим часом Йонатан послав сказати цареві Димитрієві, щоб усунув залоги з кріпости в Єрусалимі та з інших кріпостей, вони бо воювали з Ізраїлем.
42
Димитрій вислав до Йонатана таку відповідь: «Зроблю для тебе й для твого народу не тільки це, але й славою тебе і твій народ укрию, як матиму нагоду.
43
Тим часом ти зробиш добре, якщо вишлеш мені мужів на підмогу, бо всі мої війська від мене відступилися
44
І вислав йому Йонатан в Антіохію 3000 відважних мужів;
прибули вони до царя, і він був вельми радий з того.
45
Але городяни зібрались в середині міста, - близько 120 000 - і хотіли вбити царя,
46
що втік у палац, тоді як вони зайняли виходи з міста й розпочали битву.
47
Тут цар покликав юдеїв на допомогу, що й зібрались разом усі до одного;
і розсипались по місті, вбили в той день зо 100000,
48
підпалили місто, набравши того дня великої добичі, - тож врятували царя.
49
Тоді мешканці міста, побачивши, що юдеї господарювали в місті як хотіли, занепали на дусі й заблагали царя, кажучи:
50
«Подай нам правицю й нехай юдеї перестануть воювати нас і місто
51
І кинули на землю зброю, й уклали мир.
Отак юдеї, вкривши себе славою перед царем і перед усіма в царстві, повернулися в Єрусалим з великою здобиччю,
52
а цар Димитрій сів на царському престолі, і край зазнав миру.
53
Однак, він не дотримав нічого з того, що обіцяв, і змінивсь до Йонатана, не віддячився йому тією доброзичливістю, якої зазнав від нього, ба навіть став його вельми гнобити.
54
Після того Трифон повернувся, а з ним і Антіох, молодий хлопчина, що став царем, поклавши собі на голову корону.
55
Війська, що відпустив був Димитрій, пристали до Антіоха.
Вони взяли воювати на Димитрія, і був він розгромлений, і втік.
56
Трифон захопив слонів і зайняв Антіохію.
57
Тоді молодий Антіох так написав до Йонатана: «Я потверджую за тобою первосвященство й настановляю тебе над чотирма округами і ти будеш одним із царських друзів
58
І вислав йому золоте начиння й столове накриття та дозволив йому пити з золотих кубків, надягати багряницю й носити золоту запинку,
59
а брата його Симона настановив начальником краю від Тирських Сходів аж до границь Єгипту.
60
І вийшов Йонатан і почав проходити через край по той бік ріки та через міста, де війська Сирії збирались до нього на допомогу.
Прибув він в Аскалон, де городяни вийшли зо славою йому назустріч.
61
Звідти пішов у Газу, та мешканці міста замкнули перед ним браму, він же розташував навколо неї облогу і, ограбувавши й, спалив її околиці.
62
Тоді мешканці Гази почали просити Йонатана, і він уклав з ними мир.
Він узяв від них закладниками синів вельмож їхніх і вислав їх в Єрусалим.
Далі пройшов він через край аж до Дамаску.
63
Довідавсь Йонатан, що військові начальники Димитрія прибули з великим військом у Кедеш, що в Галилеї, щоб примусити його покинути свій намір,
64
і вийшов проти них, а брата свого Симона лишив у краю.
65
Симон обложив Бетсур і, оточивши його, довго воював проти нього.
66
Мешканці міста почали в нього просити миру, і він його дав їм, та самих вигнав звідти і, захопивши місто, поставив там залогу.
67
Йонатан же, що зо своїм військом отаборився був над озером Генезаретським, рано-вранці прибув на Асор-рівнину.
68
Аж ось військо чужинців йому назустріч на рівнині, до того й засідка в горах накинулась на нього, (і то тоді, як військо) прямо йшло проти юдеїв;
69
ті, що були у засідці, повилазили зо сховищ, і розпочалася битва.
70
Усі, що були при Йонатані, повтікали;
ніхто з них не залишився, крім Маттатії, сина Авесалома, та Юди, сина Халфі, начальника війська.
71
Тоді Йонатан розірвав на собі одежу, посипав голову порохом і, помолившись,
72
кинувся знову до бою, розгромив ворога, так що той мусів утікати.
73
Тоді ті, що були повтікали від нього, повернулись назад і гналися з ним за ворогом аж до Кедешу, їхнього табору, і там спинились.
74
Того дня полягло зо 3000 чужинців, і Йонатан повернувся в Єрусалим.