Битви проти сусідніх народів 1-54; розгром Йосифа та Азарії 55-62; здобутки Юди на півдні й на заході 63-68

1
Коли народи, що були навкруги, почули, що жертовник відновлено й що храм посвячено, як і перед тим, розлютувались вони вельми
2
й ухвалили знищити рід Якова, що жив серед них, і почали вбивати й вигублювати народ.
3
Юда воював проти синів Ісава в Ідумеї, в Акраваттані, бо вони оточили Ізраїля.
Він, завдавши їм великої поразки, впокорив їх і забрав у них здобич.
4
Він пригадав собі також про злобу синів Беана, що були для народу сильцем і небезпекою, бо засідали по дорогах.
5
Він замкнув їх у баштах, обложив їх, видав їх на смерть і підпалив їхні башти з усіма тими, що там були.
6
Потім пішов на аммоніїв, де знайшов сильне військо й багатьох людей під проводом Тимотея;
7
звів з ними чимало боїв, розгромив і розбив їх.
8
Захопив також Язер із залежними від нього містами й повернувся в Юдею.
9
Тоді народи, що були в Гілеаді, зібрались на Ізраїля, на тих, що були в їхніх границях, щоб винищити їх;
та ті втекли в Датема-твердиню
10
і вислали листи до Юди та його братів, кажучи: «Народи, що навколо нас, зібралися, щоб нас вигубити.
11
Вони готуються прийти й захопити твердиню, в яку ми повтікали.
Тимотей на чолі їхнього війська.
12
Прийди ж тепер і вирятуй нас із рук їхніх, бо наших полягло вже сила,
13
і всіх наших братів, що у краї Тов, вибито;
жінок їхніх і дітей забрано в неволю й майно розграбовано, при чім загинуло близько 1000 чоловік
14
Листи ці ще читано, аж ось надходять інші посланці з Галилеї, - одежа на них порвана, - оповідаючи те саме:
15
на них, мовляв, зібрались люди з Птолемаїди, з Тиру та Сидону, з усією Галилеєю поганських народів, щоб вигубити їх.
16
Коли почув про те Юда з народом, зібрались великі збори, щоб урадити, що їм чинити для допомоги братам, які були у скруті та на яких налягав ворог.
17
От і сказав Юда Симонові, братові своєму: «Вибери собі людей і піди, визволь братів, що в Галилеї, а я з братом моїм Йонатаном підемо в Гілеад
18
І лишив Йосифа, сина Захарії, та Азарію, вождя народу, з рештою війська в Юдеї, на варті,
19
наказавши їм: «Правте оцим народом і не нав'язуйте битви з поганами, поки ми не повернемося
20
І приділили Симонові 3000 чоловік, щоб ішли в Галилею, а Юді 8000 - у Гілеад.
21
І двигнувся Симон у Галилею й розпочав численні бої проти народів і розгромив їх,
22
і гнав їх аж до воріт Птолемаїди, і полягло отих поган зо 3000 чоловік, та й добич у них забрав він.
23
Потім зібрав юдеїв з Галилеї і з Арбатти з жінками та дітьми й з усім майном їхнім, і привів з радістю великою в Юдею.
24
Тим часом Юда Макавей та Йонатан, його брат, перейшли через Йордан і йшли три дні в пустині,
25
де здибали набатеїв, що прийняли їх і зустріли мирно та оповіли їм про все, що сталося з їхніми братами в Гілеаді,
26
що багато з них, мовляв, були замкнені в місті Босорра, Босор, Алемах, Хасфо, Макед, та Карнаїн, - усе це були міста укріплені й великі.
27
Та й в інших містах Гілеаду були теж замкнені, і ворог готувався на другий день напасти на ті твердині, захопити та винищити їх усіх в один день.
28
Тут Юда зо своїм військом притьмом звернув з дороги у Босорра-пустиню, здобув місто й витяв усіх чоловіків вістрям меча, захопив здобич і, спаливши місто,
29
відійшов уночі звідти й прибув до твердині.
30
Вранці, підвівши очі, побачили юдеї силу-силенну народу з драбинами та з знаряддям, щоб захопити твердиню, і виступили до бою.
31
Побачивши Юда, що бій почався, та що великий крик разом із звуком сурем знявся у місті аж до неба,
32
сказав своїм воякам: «Воюйте нині за братів ваших
33
І рушив трьома загонами на тили ворожі, сурмивши й молившись уголос.
34
І взнало військо Тимотея, що то був Макавей, і втекло від нього, а він завдав їм великого удару, так що того дня полягло їх близько 8000 чоловік.
35
Потім він повернув на Алем, напав на нього, здобув його і, вигубивши все чоловічої статі й забравши здобич, саме місто спалив.
36
А звідти двигнувся й здобув Хасфо, Макед, Босор і решту міст Гілеаду.
37
Після того Тимотей зібрав друге військо й отаборився проти Рафону, по той бік потоку.
38
Юда послав, щоб розвідатися про табір, і донесли йому: «До нього пристали всі народи, що навколо нас, - вельми велика сила.
39
Навіть арабів найняли собі на допомогу;
вони отаборились по той бік потоку, готові йти проти тебе у битву.» І двигнувся Юда їм назустріч.
40
А Тимотей сказав начальникам свого війська, тоді як Юда зо своїм військом наближався до потоку: «Як він перейде до нас першим, ми не зможемо йому протистати, бо він буде сильніший від нас,
41
а як злякається й отабориться по той бік річки, ми перейдемо до нього і його переможемо
42
Скоро Юда прибув до потоку, розставив здовж нього народних писарів й наказав їм: «Не дозволяйте нікому зупинятись!
Усі нехай ідуть до бою!»
43
Він перший перейшов проти ворога, а за ним увесь народ.
І розгромив поган, що кинули зброю і повтікали у храм у Карнаїн,
44
але юдеї взяли місто і храм спалили з усіма, хто були в ньому.
Отак був звойований Карнаїн, і не могли протиставитися Юді.
45
Юда зібрав ізраїльтян, що були в Гілеаді, від найменшого до найбільшого, жінок їхніх і дітей їхніх з усім майном їхнім - вельми велику силу, щоб вести їх в Юдею.
46
Прибули вони до Ефрону, великого й укріпленого міста, що лежало подорозі, так, що не можна було від нього відхилитись ні праворуч, ані ліворуч, лиш треба було пройти через нього.
47
Мешканці ж міста загородили їм перехід, закидавши камінням ворота.
48
Юда послав до них послів з мирними словами, так їм кажучи: «Ми пройдемо лише через вашу землю, щоб нам дістатись у наш край.
Ніхто вам зла не заподіє, пройдем собі, та й годі.» Та ті не захотіли їм відчинити.
49
Тоді Юда звелів оголосити в таборі наказ, щоб кожен стояв на своїм місці,
50
і коли вояки вишикувались, Юда дав наказ увесь той день і всю ту ніч воювати проти міста, що нарешті піддалося.
51
Усіх чоловіків Юда витяв мечем, місто зрівняв із землею, забрав у нього здобич і пройшов через місто по трупах убитих.
52
Далі юдеї перейшли через Йордан у велику рівнину, що навпроти Бетшеану,
53
а Юда збирав відсталих позаду й підбадьорював народ протягом усієї дороги, аж поки не прибув у Юдею.
54
З радістю та веселощами вийшли вони на Сіон-гору і принесли всепалення, бо повернулись у мирі, ніхто з них не загинув.
55
Тоді як Юда і Йонатан були в Гілеаді, а Симон, брат його, у Галилеї перед Птолемаїдою,
56
Йосиф, син Захарії, та Азарія, начальники війська, довідались про славні подвиги в боях, що ті вчинили,
57
та й сказали: «Зробімо й собі ім'я, ходімо війною на поган, що навкруги нас!»
58
І дали наказ своєму військові і двигнулися на Ямнію.
59
Проти них вийшов з міста Горгій і ті, що були при ньому, і зав'язалась битва,
60
але Йосиф та Азарія були до ноги побиті, і гналися за ними аж до границь Юдеї, і полягло того дня зо 2000 ізраїльтян.
61
То була тяжка поразка для народу, бо вони не послухалися Юди та його братів, намисливши виявити хоробрість.
62
Та вони не були з роду тих мужів, через яких дано було Ізраїлеві спасіння.
63
Відважний Юда та його брати вславились вельми перед усім Ізраїлем і перед усіма народами, скрізь, де дійшло їхнє ім'я;
64
і приходили до них, щоб їх вітати.
65
Юда з братами двигнувся знову, щоб воювати синів Ісава у краї на південь, і розбив Хеврон із залежними від нього містечками, зруйнував його твердині, а башти спалив вогнем, усі навколо.
66
Далі рушив, щоб дістатись у край Філістимлянський, і перейшов через Марісу.
67
Того дня полягли в бою священики, що хотіли виявитися хоробрими й нерозважно виступили до бою.
68
Потім повернув Юда в Азот, у землю Філістимлянську, спалив тесаних бовванів, богів їхніх, награбував з міст здобичі й повернувся в Юдею.