Алкім первосвящеником 1-25; невдатна воєнна виправа Ніканора 26-50

1
Димитрій, син Селевка, утік 151 року з Риму і, прибувши з кількома чоловіками у приморське місто, проголосив себе царем.
2
Коли він підходив до царського палацу своїх батьків, військо схопило Антіоха та Лісія, щоб привести їх до нього.
3
Довідавшись про те, він мовив: «Не показуйте мені їхніх облич
4
І військо їх убило, а на його царськім престолі сів Димитрій.
5
Прибули до нього всі беззаконні та нечестиві мужі з Ізраїля, з Алкімом, що хотів стати первосвящеником,
6
й обвинуватили народ перед царем, кажучи: «Юда з братами вигубив усіх твоїх друзів і нас вигнав з нашого краю.
7
Тож пошли котрогось мужа, що йому довіряєш;
нехай прийде і погляне на усю ту руїну, яку той заподіяв нам і царському краєві, і нехай покарає їх і всіх тих, що їм допомагають
8
І вибрав цар Вакхида, з царських друзів, що правив по той бік Ріки і був великим вельможею в царстві та вірним цареві,
9
і вислав його й нечестивого Алкіма, якого назначив первосвящеником і доручив йому помститись на синах Ізраїля.
10
Пішли вони й прибули з великим військом у Юдею.
Вакхид вислав послів до Юди та до його братів з мирними, але підступними словами,
11
та вони на його слова не звірилися, бо бачили, що ті прийшли з великим військом.
12
Однак, до Алкіма та Вакхида прибув гурток книжників, щоб домагатися справедливої угоди.
13
Першими із ізраїльтян були Асідеї, що прийшли до них просити миру.
14
Вони сказали: «Священик з Аронового роду прийшов з військом;
він нас не покривдить
15
Вакхид говорив з ними мирними словами та поклявсь їм, кажучи: «Ми не заподієм ні вам, ні вашим друзям ніякого лиха
16
Ті повірили йому, а він схопив з них 60 чоловік і вбив їх в один день, згідно з написаним словом:
17
«Тіла святих твоїх і кров їхню розлили навкруги Єрусалиму, і нікому було їх поховати
18
Страх і жах напав на ввесь народ, що говорив: «Нема в них ні суду, ні правди, бо вони порушили угоду й присягу, що нею присягалися
19
Тоді Вакхид відступив від Єрусалиму і, отаборившись у Визеті, звелів схопити багатьох із тих, що перейшли були до нього, а й деяких з народу, повбивав їх і вкинув у великий колодязь.
20
Здавши край на Алкіма й зоставивши йому на допомогу військо, Вакхид вернувся до царя.
21
Алкім боровся за первосвященство,
22
і всі ті, що робили заколот у своєму народі, зібрались до нього, захопили юдейську землю й накоїли в Ізраїлі багато лиха.
23
Побачив Юда усе те зло, яке Алкім із своїми прибічниками чинив в Ізраїлі, а яке перевищило те, що коїли погани,
24
і став обходити всі юдейські місцевості, щоб помститися на мужах, які перебігли до ворога, і не дозволив їм більше робити наскоків на край.
25
Побачивши, що Юда з помічниками скріпився, Алкім зрозумів, що не зможе їм протистати.
Повернувся отже до царя, й оскаржив їх у тяжких злочинах.
26
Тоді цар послав Ніканора, одного з своїх найславніших начальників, що ненавидів Ізраїля і був його ворогом, і наказав йому винищити той народ.
27
Прибув Ніканор у Єрусалим з великою силою і вислав до Юди та його братів послів з мирними, але підступними словами, кажучи:
28
«Чого нам битись між собою?
Я прийду з невеличким супроводом, щоб вас зустрінути в мирі
29
Прийшов він до Юди, й обидва вони привітались мирно, але вояки були напоготові, щоб схопити Юду.
30
Довідавсь Юда, що той прийшов із підступом до нього, і, налякавшись, не хотів більше його бачити.
31
Ніканор же здогадався, що його замисли відкрито, і двигнувся війною проти Юди біля Кафарсаламу.
32
У Ніканора полягло близько 500 чоловік, а решта втекла в Давидгород.
33
Після того Ніканор зійшов на Сіон-гору.
Кілька священиків із храму й дехто з старших народу вийшли, щоб його привітати мирно й показати йому всепалення, що приносилося за царя.
34
Та він, глузуючи, насміхався з них, збезчестив їх, говорив з ними згірдливо
35
й у гніві так поклявсь: «Як Юда з військом не буде сьогодні виданий мені у руки, то, коли повернуся переможцем, спалю дім цей.» І відійшов у великім гніві.
36
Священики повернулись і, ставши перед жертовником та святинею, почали плакати, кажучи:
37
«Ти вибрав дім цей, щоб у ньому прикликувано твоє ім'я та щоб він був домом молитви й благання для твого народу.
38
Пометися над цим чоловіком та над його військом: нехай від меча вони поляжуть.
Згадай їхні богохульства, не дай щоб довше жили
39
І вийшов Ніканор з Єрусалиму й отаборився біля Бетхорону, де приєдналось до нього сирійське військо.
40
А Юда розташував свій табір - 3000 чоловік - в Адасі й почав молитись:
41
«Коли посли асирійського царя стали богохулити, вийшов твій янгол і вбив 185 000.
42
Отак розбий і нині перед нами оце військо, щоб інші знали, що він говорив богохульство на твою святиню.
Суди його за його злобою
43
Тринадцятого дня місяця Адара війська розпочали бій;
військо Ніканора було розгромлене, і сам він поліг першим у бою.
44
Побачивши, що Ніканор упав, його вояки кинули зброю й повтікали.
45
Юдеї цілий день гналися за ними, від Адаси аж до околиць Гезери, і сурмили позаду на сполох.
46
Скрізь, з усіх селищ Юдеї вийшли люди й напали на них, так що завернули їх знову проти погоні.
Усі полягли від меча, ніхто з них не лишився.
47
Тоді юдеї захопили перевелику здобич, відтяли Ніканорові голову і праву руку, що її гордо він простягнув був, і принесли в Єрусалим, щоб виставити напоказ.
48
Народ був дуже радий і святкував той день, немов великий день радощів.
49
І було схвалено святкувати той день щороку тринадцятого Адара.
50
Юдея на деякий .час зазнала спокою.