Повчання наставникам та вірним 1-7; чуйність 8-11; привіт 12-14

1
Тож пресвітерів з-поміж вас заклинаю, я - сам теж пресвітер і свідок мук Христових і співучасник слави, що має об'явитись:
2
Пасіте довірене вам Боже стадо, доглядаючи за ним не примусово, а добровільно, по-божому;
не для лихого зиску, а доброхіть,
3
і не як пануючі над вибраними, але бувши зразком для стада.
4
І як з'явиться архипастир, отримаєте нев'янущий вінець слави.
5
Так само ви, молоді, коріться старшим.
А всі ви вдягніться в покірливість одного супроти одного, Бог бо гордим противиться, а покірливим дає благодать.
6
Смиріться, отже, під могутньою Божою рукою, щоб він підняв вас угору своєчасно.
7
Усяку журбу вашу покладіть на нього, бо він піклується про вас.
8
Будьте тверезі і чувайте!
Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти.
9
Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі.
10
А Бог усякої благодаті, що вас покликав до вічної своєї слави у Христі, він сам, коли постраждаєте трохи, вас удосконалить, утвердить, зміцнить, утривалить.
11
Йому слава й сила по віки вічні!
Амінь.
12
Пишу вам це коротко через Сильвана, вірного, як гадаю, брата, закликаючи і свідчивши вам, що це правдива благодать Божа, та, в якій стоїте.
13
Вітає вас Церква, що у Вавилоні, вибрана з вами, і Марко, мій син.
14
Вітайте один одного цілунком любови.
Мир вам усім, що у Христі!