Військове завзаття Йонатана 1-15; поразка філістимлян 16-30; народ хибить перед Богом 31-35; Йонатан визнає свою провину 36-48; особисті взаємини Саула 43-52

1
Одного дня Йонатан, син Саула, сказав до свого хлопця - зброєноші: «Ходи та перейдемо до філістимлянської сторожі, що он по тому боціБатькові ж своєму він не сказав про те нічого.
2
Саул саме тоді сидів на границі Геви під Гранатовим деревом, що на току, й людей було при ньому якихось шістсот чоловік.
3
Ахія, син Ахітува, брат Іхавода, сина Пінхаса, сина Елі, Господнього священика в Шіло, носив тоді ефод.
Люди ж не знали, що Йонатан пішов десь.
4
Були ж у просмику, через який Йонатан старавсь пролізти до філістилянської сторожі, гострий скелястий шпиль по однім боці й гострий скелястий шпиль по другім боці;
один називався Боцец, а другий Сенне
5
Один шпиль стримів на північ, проти Міхмасу, а другий на південь, проти Геви.
6
От Йонатан і каже до хлопця, свого зброєноші: «Ходи, перейдімо до сторожі отих необрізаних.
Може Господь і пощастить нам!
Ніщо бо не може бути Господеві на перешкоді, щоб дати перемогу, чи е когось багато, чи мало
7
А зброеноша відповів йому: «Чини все, що тобі до серця.
Я з тобою й що в тебе на серці, те й у мене
8
Йонатан сказав: «Ось ми йдемо до тих людей і покажемось їм.
9
Як вони скажуть нам: стійте, поки ми не наблизимось до вас, то ми зупинимось на нашім місці й не будемо до них здійматись.
10
А коли скажуть: Ідіть до нас угору, - то ми підемо вгору, бо Господь видав їх нам у руки.
Це буде для нас знаком
11
Коли ж вони обидва стали на виду в філістимлянської сторожі, філістимляни сказали: «Дивись, євреї вилазять з нор, де були поховались
12
І люди зо сторожі заговорили до Йонатана та до його зброєноші: «Ходіть до нас, ми маємо щось вам сказати!» Тут Йонатан сказав до свого зброєноші: «Ходи за мною, бо Господь видав їх у руки Ізраїля
13
І Йонатан став плазувати рачки, руками й ногами, а його зброєноша слідом за ним.
І валились вони перед Йонатаном, а його зброєноша добивав їх позад нього.
14
І полягло в тім першім побою, що завдав Йонатан і його зброєноша, щось із двадцять чоловік на просторі половини дня орання одною парою волів.
15
Страх обійняв табір, поле навколо і все військо;
сторожа й руїнницький загін теж налякались;
до того ж і земля затряслася, - і жах Господній найшов на них.
16
Саулові сторожі, що були в Геві Веніямина, бачили, що табір метушився й розбігався на всі боки.
17
І Саул звелів людям, що були при ньому: «Зробіть перегляд та подивіться, хто з наших відлучився.» І як зроблено перегляд - не було Йонатана та його зброєноші.
18
Тоді Саул звелів Ахії: «Принеси ефод сюди», - бо то він носив тоді ефод перед синами Ізраїля.
19
Тим часом як Саул говорив до священика, тривога в філістимлянському таборі ставала дедалі більшою та більшою, й Саул сказав до священика: «Витягни руку
20
Зібралися Саул і все військо, що було при ньому, і як прийшли на боєвище, аж ось кожний із мечем один проти одного - замішання дуже велике!
21
Євреї, що перед тим були пристали до філістимлян і що були прийшли з ними в табір, також від них відстали, щоб приєднатись до Ізраїля, до Саула та Йонатана.
22
І всі ізраїльтяни, що були поховались в Ефраїм-горах, почувши, що філістимляни повтікали, кинулись також наздогінці за ними, побиваючи їх.
23
Так спас Господь Ізраїля того дня, й битва розтягнулась поза Бет-Хорон.
24
Ізраїльтяни були того дня знесилені;
Саул же вчинив учинок необачний, бо закляв народ словами: «Проклят, хто їстиме щонебудь до вечора, поки я не помщусь над моїми ворогами!» І ніхто з народу не їв нічого.
25
Ввесь народ увійшов у лісову поляну, де був мед.
26
Народ прийшов до крижки меду, а мед тече звідти, та ніхто не простягнув руки до рота, бо народ боявсь присяги.
27
Йонатана ж не було при тому, як батько його заклинав людей.
Він простягнув палицю, що була в руці в нього, встромив кінцем у крижку меду, підніс до рота - й очі його заясніли.
28
Та коли хтось із народу озвавсь до нього, кажучи: «Твій батько суворо закляв людей словами: Проклят хто буде їсти що сьогодні!
- хоча народ був виснажений»,
29
Йонатан відповів: «Мій батько занапастив країну!
Глядіть, як засвітились мої очі, коли я скуштував так трохи цього меду.
30
А що було б, якби люди були сьогодні добре попоїли з ворожої здобичі, що дісталась!
Поразка філістимлян була б тепер багато більша
31
Того дня били вони філістимлян від Міхмасу до Аялону, і народ був дуже втомився.
32
Кинулися люди на здобич, брали овець, волів і телят, заколювали на землі та їли їх з кров'ю.
33
Як же сповіщено Саула, кажучи;
«Народ грішить проти Господа, бо їсть із кров'ю», він на це промовив: «Спроневірились ви!
Прикотіть мені сюди великого, каменя
34
Далі Саул додав;
«Розійдіться поміж людьми й скажіть їм: Хай кожний приведе до мене свого вола й вівцю: ви їх колотимете тут і їстимете, щоб не грішити проти Господа, ївши з кров'ю.» І приводив кожний з народу, що мав тієї ночі під рукою, й заколював на тому місці.
35
Потім Саул спорудив жертовник Господеві.
То був перший жертовник, що Саул спорудив Господеві.
36
Саул сказав: «Ходімо вслід за філістимлянами цієї ночі й грабуймо їх, аж доки не настане ранок.
Не лишімо з них ні одногоЙому сказали: «Чини все, що тобі довподоби.» Але священик мовив: «Удаймося раніш ось тут до Бога
37
І спитав Саул у Бога: «Чи двигнутися мені навздогінці за філістимлянами?
Чи видаси їх Ізраїлеві в руки?» Та того дня Бог не відповів йому.
38
Тоді Саул звелів: «Приступіть сюди, всі начальники в народі, й розвідайтеся добре, в чому був гріх сьогодні.
39
Бо - як живий Господь, що дарував Ізраїлеві перемогу!
- навіть як Йонатан, син мій, причасний при тому, то смерть йомуНіхто з народу не мав відваги йому відповісти.
40
І він звелів усьому Ізраїлеві: «Станьте по однім боці, а я з сином Йонатаном станемо по другімНарод озвався до Саула: «Чини, що тобі довподоби
41
Саул сказав: «Господи Боже Ізраїля!
Чому ти не відповів твоєму слузі сьогодні?
Коли ця провина на мені або моєму синові Йонатанові, Господи Боже Ізраїля, дай Урім, коли ж на Ізраїлі, твоїм народі - дай Туммім.» І жереб випав на Йонатана Й Саула, а народ вийшов невинним.
42
Тоді Саул і звелів: «Киньте жереб між мною та моїм сином Йонатаном.» І жереб випав на Йонатана.
43
Саул сказав до Йонатана: «Признайсь мені, що ти зробив.» І признавсь йому Йонатан та й каже: «Я скуштував кінцем палиці, що в руці в мене, трохи меду.
Ось я готовий умерти
44
Саул сказав: «Нехай Бог учинить мені те й гірше!
Ти мусиш умерти, Йонатане
45
Тоді народ озвався до Саула: «Вмирати Йонатанові, що довершив оцю велику перемогу в Ізраїлі?
Не бути цьому, як живий Господь, і волосинки не впаде в нього з голови на землю, бо він за Божою допомогою виконав це сьогодніОтак народ урятував Йонатана від смерти.
46
Саул повернувся від погоні за філістимлянами, а філістимляни пішли в свою країну.
47
Перебравши царську владу над Ізраїлем, Саул воював навкруги проти своїх ворогів: проти Моава, проти синів Аммона, проти Едому, проти Бет-Рехова, царя Цова, та проти філістимлян: куди б не повернувсь, перемагав.
48
Виявляючи хоробрість, побив також амалекитян і визволив Ізраїля з потали тих, що його грабували.
49
Сини ж Саула були: Йонатан, Їшйо та Малкішуа;
а двох дочок його звали: старшу Мерав, молодшу Міхаль.
50
Жінка Саула була на ім'я Ахіноам, дочка Ахімаца.
Начальник його війська звавсь Авнер, син Нера, Саулового дядька.
51
Як Кіш, Саулів батько, так і Пер, Авнерів батько, були сини Авієла.
52
Війна ж була запекла проти філістимлян, покіль було віку Саула.
І де було Саул побачить хороброго та сильного якого, - всіх приймав до себе.