Давид та Голіят

1
Зібрали філістимляни свої війська до бою та й зійшлись у Сохо, що в Юдеї, а отаборились між Сохо і Азекою в Ефес-Даммімі.
2
Саул же й ізраїльтяни зібрались і отаборились в долині Дуба й приготувались до битви проти філістимлян.
3
Філістимляни стали на горі з одного боку, а ізраїльтяни стали на горі з другого боку, так що між ними була долина.
4
І виступив з філістимлянського табору передовий борець, на ім'я Голіят, з Гату, ростом шість ліктів із п'яддю.
5
На голові в нього був бронзовий шолом;
одягнений був у лусковий панцер, що важив п'ять тисяч бронзових шеклів.
6
На ногах у нього були бронзові наколінники й бронзовий спис за плечима.
7
Ратище його було завгрубшки, як ткацький вал, а блискучий кінець його списа важив шістсот шеклів заліза.
Попереду нього виступав щитоноша.
8
Став він і загукав до лав ізраїльських: «Чого ви вийшли й стаєте до бою?
Хіба я не філістимлянин, а ви не раби Саула?
Виберіть собі одного, й нехай виступить проти мене!
9
Коли він зможе боротися зо мною і мене вб'є, ми будемо вашими рабами, а коли я подужаю його та його вб'ю, ви будете нашими рабами й будете нам служити
10
І філістимлянин додав: «Оце я викликав ізраїльські лави нині.
Дайте мені чоловіка, і ми поборемося разом
11
Почувши ці слова, Саул і ввесь Ізраїль зжахнулись і налякались вельми.
12
Давид же був син одного ефратія з Вифлеєму в Юдеї, на ім'я Єссей, в якого було вісім синів.
За часів Саула цей чоловік був старий і мав багато років.
13
Троє старших синів Єссея пішли з Саулом на війну.
Імена ж тих трьох синів, що вийшли на війну, були: найстарший Еліяв, другий Авінадав, а третій Шамма.
14
Давид же був наймолодший, три старші пішли за Саулом.
15
Давид приходив і повертавсь від служби при Саулі додому, щоб доглядати батькові вівці у Вифлеємі.
16
Філістимлянин наближався, вранці й увечері, і так виступав сорок днів.
17
Раз якось Єссей звелів своєму синові Давидові: «Візьми лишень твоїм братам ефу підсмаженого зерна та оцих десять буханців хліба й віднеси хутенько братам у табір.
18
А оцих десять кусків сиру віднеси тисяцькому;
та довідайсь про братів, як їм ідеться, і принеси якийнебудь знак, (що ти доручив їм).
19
Вони з Саулом і з усіма ізраїльськими мужами в долині Дуба воюють з філістимлянами
20
Устав Давид уранці, здав на сторожа отару, забрав усе й пустився в дорогу, як йому наказав Єссей.
Прибув він до обозу саме тоді, як військо вирушало лавами до бою, вигукуючи військовим кличем.
21
Ізраїльтяни та філістимляни вишикувались до бою, лава проти лави.
22
Скинув Давид із себе клунки і, передавши їх обозному сторожеві, побіг у бойові лави, прибув туди й спитав братів, як їм ідеться.
23
Та саме як він розмовляв з ними, виступив із рядів філістимлянських передовик-борець, на ім'я Голіят, філістимлянин з Гату, й промовляв, як звичайно, а Давид почув це.
24
Ізраїльські вояки, побачивши його, всі повтікали, бо злякались вельми.
25
Аж тут якийсь ізраїльтянин промовив: «Бачите того чоловіка, що он виходить?
Він ступає, щоб зневажити Ізраїля.
Того, хто його вб'є, цар збагатить превеликим багатством, видасть за нього свою дочку й звільнить у Ізраїлі родину його батька від податків
26
Давид допитувався в мужів, які стояли коло нього: Що буде тому, хто вб'є цього філістимлянина й змиє ганьбу з Ізраїля?
Хто він, той філістимлянин, той необрізаний, що сміє так зневажати бойові лави живого Бога.
27
Народ йому відповів, як сказано вище, мовивши: «Так буде тому, хто його вб'є
28
Якже почув найстарший брат Давида Еліяв, що він розмовляє з тими мужами, розсердивсь на Давида й мовив: «Чого ти прийшов сюди?
На кого ти покинув тих трохи овечат у пустині?
Знаю твою зухвалість і твоє лихе серце!
Прийшов сюди лише, щоб подивитись на війну
29
А Давид відповів: «Що ж я таке зробив?
Чи не можна ж про це говорити
30
І відвернувсь від нього, і заходивсь так само другого питати, й люди йому відповідали, як і за першим разом.
31
Чув дехто ті слова, які сказав Давид, і переказано їх Саулові, й Саул велів його покликати.
32
Тоді Давид сказав до Саула: «Нехай ніхто не падає духом заради нього!
Слуга твій виступить і буде битися з тим філістимлянином
33
Саул же Давидові: «Не тобі виходити проти цього філістимлянина, щоб із ним битись, бо ти ще хлопець, а він вояк із молодощів
34
А Давид сказав до Саула: «Слуга твій пас вівці батька, і як іноді прийде було лев чи ведмідь і вхопить овеча з отари,
35
то я, бувало, кинусь навздогінці за ним, б'ю його й вирву овеча в нього з пащі.
А як, бувало, кинеться на мене, то я схоплю його за щелепи, поражу й вб'ю на смерть.
36
І левів і ведмедів вбивав слуга твій, і цьому необрізаному філістимлянинові буде так само як з ними, бо він зневажив військо живого Бога
37
І вів далі Давид: «Господь, що врятував мене з левиних та ведмежих лап, врятує мене і з рук цього філістимлянинаТоді Саул сказав до Давида: «Іди, й нехай Господь буде з тобою
38
Саул вдягнув Давида в свою бойову одіж, поклав йому на голову бронзовий шолом і надів на нього панцер.
39
Далі підперезавсь Давид його мечем по бойовій його одежі й ходив з трудом, бо не звик до цього.
І сказав до Саула: «Я не можу ходити в цьому, бо не звик до цього.» І скинув усе те з себе.
40
Узяв же в руку палицю, вибрав з потоку п'ять камінців гладеньких, поклав їх у пастушу торбу, що мав при собі, і з пращею в руці почав наближатися до філістимлянина.
41
А філістимлянин також підходив дедалі ближче до Давида, і щитоносець попереду нього.
42
Споглянув філістимлянин і, побачивши Давида, погордував ним, бо був він ще хлопець, русявий, гарний з виду.
43
Філістимлянин і каже до Давида: «Чи ж я тобі пес, що ти йдеш на мене з палицями?» І прокляв філістимлянин Давида своїми богами.
44
І мовив філістимлянин до Давида: «Ходи до мене сюди, я віддам твоє тіло птицям небесним і польовим звірям
45
А Давид відповів філістимлянинові: «Ти йдеш на мене з мечем і довгим списом і коротким.
Я ж іду на тебе в ім'я Господа Сил, Бога ізраїльських лав, якого ти зневажив.
46
Сьогодні ж таки Господь видасть тебе в мої руки, я тебе вб'ю, відсічу голову від твого тіла і дам твій труп і трупи філістимлянського війська - таки сьогодні!
- птаству небесному й дикому земному звірю, і взнає вся земля, що е Бог у Ізраїля.
47
І ввесь цей збір взнає, що не мечем і списом Господь дає перемогу, що війна йому належить і що він вас видав нам у руки
48
І от як філістимлянин рушив і, йдучи, насувавсь проти Давида, цей швидко вибіг із лав назустріч філістимлянинові,
49
сягнув рукою до торби, взяв із неї камінь, метнув ним з пращі й поцілив у лоба філістимлянинові.
Камінь застряг у нього в лобі, й він упав лицем об землю.
50
Отак Давид подужав філістимлянина каменем і пращею, убив його на смерть: меча ж не було в руках Давида.
51
Підбіг Давид і, ставши над філістимлянином, ухопив його меча, вийняв з піхви й завдав йому смерть, відтявши йому голову.
Філістимляни ж, побачивши, що богатир їхній мертвий, метнулися втікати.
52
І здвигнулися мужі Ізраїля та Юди й з боєвим криком гналися за філістимлянами аж до входу в Гат та до воріт Екрону.
Філістимляни падали трупом по дорозі Шаараїм аж до Гату та до Екрону.
53
Повернувшися з гарячої гонитви за філістимлянами, сини Ізраїля розграбували їхній табір.
54
Давид же взяв голову філістимлянина й приніс її в Єрусалим, а його зброю склав у себе в шатрі.
55
Побачивши Саул Давида, що виступав навпроти філістимлянина, спитав Авнера, начальника війська: «Чий син, Авнере, цей хлопчинаАвнер відповів: «Так певно, як ти живеш, царю, не знаю
56
І цар сказав: «Довідайсь, чий син оцей молодець
57
Коли Давид повертався, вбивши філістимлянина, Авнер узяв його й привів до Саула, а він іще держав у руці голову філістимлянина.
58
Саул спитав його: «Чий син ти, юначеДавид же: «Син слуги твого Єссея, вифлеємця