Пісня Анни 1-10; Самуїл та сини Елі 11 21; ганьба та падіння дому Елі 22-36

1
Анна молилася й сказала: «Серце моє у Господі радіє, мій ріг піднявся вгору в моїм Бозі;
уста мої відкрилися широко на моїх супостатів, бо я радію твоїм спасінням.
2
Немає, як Господь, святого, нема бо іншого, крім тебе, нема скелі, як Бог наш.
3
Не множте слів тих гордовито, нехай зухвалість не виходить з уст ваших, бо Бог - то Господь всевідаючий, він зважує вчинки.
4
Луки ламаються в потужних, а слабосилі оперізуються міццю.
5
Ситі за хліб ідуть у найми, а зголоднілі кидають працювати.
Неплідна сім раз родить, а многодітна в'яне.
6
Господь мертвить і оживляє, він зводить до Шеолу і наверх виводить.
7
Господь робить убогим і багатим, принижує, але й підносить угору.
8
Він піднімає нужденного з пороху вгору, підносить бідного з грязі, щоб його з князями посадити і дати у спадщину престіл слави, бо Господні - землі основи, і він на них світ поставив.
9
Він оберігає кроки своїх вірних, а нечестиві в темряві замовкнуть: не силою ж бо горуватиме людина!
10
Противники Господні будуть розбиті!
Всевишній громом ударить на небі, Господь судитиме аж по край світу, дасть потугу своєму Цареві, піднесе вгору ріг Помазаника свого
11
Повернулася Анна в Раму, додому, а хлопчик зостався служити Господеві під доглядом Елі священика.
12
Сини ж Елі були ледащі: про Господа не дбали,
13
ні про священичі права щодо народу: щоразу було, коли хтось приносив жертву, і м'ясо ще варилось, а вже слуга священика з трьозубою виделкою в руці приходив,
14
і запускав її в казан чи в чавун, чи в котел, чи в горщок, і все, що ті виделки наверх витягали, священик брав для себе.
Отак вони з усім Ізраїлем чинили, який туди, в Шіло, приходив.
15
Ба навіть перш, ніж пустять жир з димом, прийде священиків слуга й тому, хто жертвує, бувало, каже: «Давай священикові м'яса на печеню!
Не прийме він від тебе вареного м'яса, а лиш сире
16
І коли той йому відповідав: «Перш нехай пуститься жир із димом, а тоді бери, що тобі любо», -слуга йому відповідав: «Ні, давай зараз, а не даси, то візьму силоміць
17
І гріх тих молодиків був вельми тяжкий перед Господом, бо вони ставилися зневажливо до Господньої офіри.
18
Самуїл же доглядав служби перед Господом, Хлопчина ще, підперезаний льняним ефодом.
19
Мати його робила йому маленьку верхню одежину й приносила щороку, коли приходила зо своїм чоловіком приносити щорічну жертву.
20
Елі при тій нагоді благословив Елкану та його жінку й промовляв: «Нехай Господь поверне тобі потомство від цієї жінки на місце того, що ти дав Господеві.» І вони поверталися додому.
21
І справді Господь навідався до Анни, і вона зачала й породила трьох синів та двох дочок.
Тим часом хлопчик Самуїл ріс на служінні в Господа.
22
Хоча Елі й був вельми старий, однак же чув усе, що коїли його сини всьому Ізраїлеві, і те, що жили з жінками, які служили при вході до намету зборів.
23
Тому й говорив їм: «Чого ви коїте так, як ото я чую від усього народу - оті ваші погані вчинки?
24
Ні, мої діти, не гарна поголоска, що я чую: ви віддаляєте народ Господній!
25
Коли згрішить хтось проти чоловіка, то Бог заступиться за нього.
А коли хтонебудь проти Господа згрішить, то хто за нього заступиться?» Та вони не слухали батьківського слова: Господь призначив смерть їм.
26
Хлопчина ж Самуїл ріс дедалі більше й здобував дедалі більш ласку так у Бога, як і в людей.
27
Одного разу прийшов до Елі чоловік Божий і сказав до нього: «Так говорить Господь: Чи ж я не об'явився родині батька твого, коли вони були в Єгипті рабами в домі фараона?
28
І вибрав їх з усіх колін Ізраїля собі в священики, щоб приступати до мого жертовника, палити кадило, носити ефод переді мною, й дав домові батька твого всі жертви синів Ізраїля.
29
Чому ж ти дивишся зависним оком на жертви та приноси, які я повелів був, і поважаєш твоїх синів більш від мене, годуючи їх жиром з найкращих частин усіх приносин Ізраїля, народу мого?
30
Ось чому - слово Господа, Бога Ізраїля!
Хоч я й постановив був: дім твій і дім батька твого ходитимуть перед моїм обличчям повіки, але тепер - слово Господнє: не так воно буде!
Бо я шаную тих, хто мене шанують, а ті, хто мене зневажають, ні за що будуть уважатись!
31
Настане час, коли я відітну твоє рамено й рамено дому батька твого, так що в твоїм домі не буде старого.
32
Ти позиратимеш, як ворог, заздро на все те добро, що Господь зробить для Ізраїля, і в твоїм домі не буде старого, не буде повіки.
33
Когось із твоїх я збережу при моїм жертовнику, щоб колоти твої очі й мучити твою душу;
всі ж інші в твоїм домі від людського меча погибнуть.
34
Ознакою ж для тебе буде те, що станеться з твоїми обома синами, з Хофні й Пінхасом: одного дня помруть обидва!
35
І я собі настановлю священика вірного, який буде чинити за моїм серцем і за моєю волею.
Я йому збудую дім сталий, і він буде ходити перед моїм помазаником завжди.
36
І прийде час, що хто б не зоставсь із твого дому, прийде й кинеться йому в ноги за дрібний гріш і за буханець хліба й скаже: Прийми мене, будь ласкав, на якубудь священичу роботу, щоб мати хоч кавалок хліба