Великодушність Давида

1
Вийшов Давид звідти й перебував у неприступних місцях Ен-Геді.
2
Якже Саул повернувся з гонитви за філістимлянами, йому донесли: он Давид у пустині Ен-Геді.
3
Взяв тоді Саул три тисячі чоловік, вибраних з усього Ізраїля, й пустивсь шукати Давида та його людей на Скелях Диких Кіз.
4
Прийшов він до кошар, що були при дорозі;
а була там печера, й Саул увійшов до неї покрити собі ноги, тим часом як Давид із своїми людьми сиділи в глибині печери.
5
Кажуть люди Давидові до нього: «Оце той день, що про нього казав тобі Господь: Ось я даю твого ворога тобі в руки: роби з ним, що тобі довподобиУстав Давид і крадькома відтяв кусень поли верхньої одежі в Саула.
6
Та потім заворушилось у Давида сумління, що він відтяв кусень поли одежі в Саула,
7
і він сказав своїм людям: «Нехай Господь мене боронить, щоб я чинив так з моїм паном, з Господнім помазаником, щоб накладав на нього руку: таж він помазаник Господній
8
І перемовив Давид своїх людей тими словами й не дозволив їм накинутися на Саула.
І встав Саул і пішов далі дорогою своєю.
9
Потім встав і Давид, вийшов з печери та й закричав услід Саулові: «Пане мій, царюКоли ж озирнувся Саул позад, Давид припав лицем до землі й вклонився.
10
І каже Давид до Саула: «Чому ти слухаєш людського наговору, мовляв, Давид хоче тобі лиха?
11
Дивися, ось сьогодні ти бачив власними очима, як Господь тебе видав у мої руки в печері, а мені радили тебе вбити, та я ощадив тебе й сказав собі: Не зніму руки на мого пана, бо він помазаник Господній.
12
Отче мій!
Глянь, подивися: ось у мене в руці кусень поли твоєї верхньої одежі.
І коли я міг відтяти кусень поли твоєї верхньої одежі й не вбив тебе, то затям добре, що я не мислю тобі зла, ані зради, й що я нічим не провинився супроти тебе, а ти так і чигаєш, щоб погубити мою душу.
13
Нехай Господь розсудить між мною і тобою!
Нехай Господь за мене помститься на тобі, але моя рука не здійметься на тебе!
14
Як старовинна приповідка каже: Від злих виходить злодіяння, але моя рука не здійметься на тебе!
15
Проти кого вийшов ізраїльський цар?
Кого переслідуєш?
Здохлу собаку, одну блоху?
16
Нехай Господь буде суддею, нехай розсудить між мною та тобою, нехай розгляне й оборонить мою справу й визволить мене з руки твоєї
17
Якже Давид скінчив ці слова до Саула, цей промовив: «Чи не твій це голос, сину мій, Давиде?» Та й заплакав Саул уголос.
18
І каже до Давида: «Ти справедливіший від мене, бо ти чинив мені добро, я ж відплатив тобі лихом.
19
Ти виявив сьогодні незвичайну доброзичливість у тому, що був учинив для мене, бо хоч Господь видав мене був у твої руки, ти мене не вбив.
20
Чи чувано, щоб хтось, зустрівши свого ворога, пустив його спокійно дорогою своєю?
Нехай Господь тобі відплатить те добро, що ти зробив мені сьогодні.
21
Я оце знаю певно, що ти таки будеш царем і що царська влада над Ізраїлем у твоїй руці укріпиться.
22
Заприсягни ж мені Господом, що ти не вигубиш мого потомства після мене і не згладиш мого ймення з дому мого батька
23
Давид поклявсь Саулові в тому.
Тоді Саул пішов додому, а Давид зо своїми людьми знову зійшов на неприступне місце.