Похід Давида на амалекитян 1-20; розподіл здобичі 21-31

1
Як же прийшов Давид зі своїми людьми третього дня у Ціклаг, напали були амалекитяни на Негев і на Ціклаг: вони сплюндрували Ціклаг і спалили його вогнем;
2
зайняли в полон жінок і все, що було в ньому, мале й велике;
але нікого не вбили, а погнали геть та пішли своєю дорогою далі.
3
Як же прийшов Давид зо своїми людьми в місто, воно було спалене;
а їхніх жінок, синів і дочок забрано в полон.
4
Тоді Давид із людьми, що були з ним, заплакали вголос;
і плакали, аж поки в них не стало сили плакати вже більше.
5
Обох жінок Давидових зайняли в полон: Ахіноаму з Єзреела й Авігайлу, вдову по Навалі з Кармелю.
6
Давид потрапив у велику скруту, бо люди говорили, щоб його каменувати, тому що в усіх було на душі гірко - кожному за своїх синів і дочок.
Однак, Давид кріпився духом у Господі, своїм Бозі.
7
Давид сказав до священика Евіятара, сина Ахімелеха: «Принеси мені ефод.» І приніс Евіятар Давидові ефод.
8
І Давид спитав Господа: «Чи наздоганяти мені цю орду?
Чи я її дожену?» І сказано йому: «Наздоганяй, ти доженеш їх певно та визволиш (бранців).»
9
І двигнувся Давид, він і шістсот чоловік, що були при ньому, прибули до Бесор-потоку;
а ті, що відстали позаду, залишились.
10
Давид із чотирма сотнями гнав далі, а решта двісті зупинилась, бо були так потомлені, що не могли перейти Бесор-потоку.
11
Знайшли вони в полі якогось єгиптянина та й привели до Давида.
Дали йому з'їсти хліба й води напитись.
12
Дали йому також шматок збитих сухих смокв і двоє грон родзинок.
Те все з'їв він і очуняв, бо був не їв і не пив нічого три дні й три ночі.
13
Тоді Давид його спитав: «Чий ти?
Звідки ти?» Той відповів: «Я єгипетський хлопець, раб одного амалекитянина.
Пан мій мене покинув, бо три дні тому я був занедужав.
14
Ми були напали на Негев Керетійський, на той, що належав Юді, та на Негев Калевський, і Ціклаг були підпалили
15
Давид його спитав: «Чи проведеш мене до тієї орди?» Той відповів: «Поклянись мені Богом, що не вб'єш мене й не видаси моєму панові, то я проведу тебе до тієї орди
16
Повів він його туди, а вони розкинулись по всій країні, - їдять, п'ють і танцюють, святкуючи із-за великої здобичі, що були забрали з Філістимлянської землі й землі Юди.
17
Громив їх Давид від світанку аж до вечора, винищуючи так, що ніхто з них не врятувався, крім чотирьохсот молодих чоловіків, які скочили на верблюдів та повтікали.
18
І визволив Давид усе, що амалекитяни були забрали, й обох своїх жінок теж визволив.
19
Нічого в них не пропало, ні з малого, ні з великого, ні з синів, ні з дочок, ні зо здобичі, та ніщо з того, що ті були забрали, - все Давид повернув назад.
20
і забрали всіх овець і худобу та гнали їх перед Давидом, вигукуючи: «Це Давидова здобич
21
Тоді Давид повернувсь до тих двох сотень чоловік, що були надто стомлені й не могли йти за Давидом і що він лишив їх був при Бесор-потоці.
Вони вийшли назустріч Давидові й людям, що були при ньому, й, приступивши до Давида та людей, поздоровили їх.
22
Та всякі злостивці й негідники між людьми, що ходили з Давидом, заговорили так: «Тому, що вони не ходили з нами, не дамо їм нічого зо здобичі, яку ми відібрали, крім Їхніх жінок та їхніх дітей: нехай собі їх візьмуть та йдуть
23
Але Давид мовив: «Не чиніте так після того, що Господь дав нам: нас оборонив, а орду, що була вийшла проти нас, він видав нам у руки.
24
Та й хто вас слухатиме в цій справі?
Бо яка частина тих, що ходили в битву, така частина й тих, що сиділи при обозі!
Всім приділять по-рівному
25
Так було воно з того дня надалі.
Він це зробив законом та звичаєм в Ізраїлі по цей день.
26
Повернувшися в Ціклаг, Давид послав частину здобичі старшим юдейським, своїм приятелям, зо словами: «Ось вам гостинець зо здобичі від ворогів Господніх
27
І послав тим, що в Бетулі, в Рамоті-Негеві, в Яттірі,
28
тим, що в Ароері, в Сіфмоті, в Ештемоа,
29
тим, що в Кармелі, по містах єрахмаельських, по містах кеніїв,
30
тим, що в Хормі, в Бор-Ашані, в Атаху,
31
тим, що в Хевроні, та по всіх місцях, де Давид блукав був зо своїми людьми.