Бажання Ізраїля мати власного царя

1
Як Самуїл постарівся, настановив своїх синів суддями над Ізраїлем.
2
Найстарший його син звався Йоіл, а другий - Авія;
ці суддювали в Версавії.
3
Та не ходили його сини його слідами: їх тягло до наживи, вони брали дарунки й кривили правдою.
4
От і зійшлись усі старші Ізраїля, прийшли в Раму до Самуїла
5
і промовили до нього: «Ти вже старий;
сини ж твої не ходять твоїми слідами.
Настанови, отже, царя над нами, щоб правив нами, як воно діється в усіх народів
6
Не вподобалося Самуїлові, що вони сказали так: дай нам, мовляв, царя щоб нами правив!
Тим то він помоливсь до Господа,
7
але Господь сказав до Самуїла: «Слухай голос народу в усьому, що вони тобі скажуть: то не тебе вони відкинули: ні, вони мене відкинули, щоб я не царював над ними.
8
Так само, як завжди поводилися зо мною з того часу, як я їх вивів був із Єгипту, й досі, - покидали мене й служили богам іншим, - отак вони поводяться й з тобою.
9
Та, проте, ти слухай їхній голос;
тільки ж попередь їх добре та поясни їм право царя, що царюватиме над ними
10
Самуїл переказав усі слова Господні народові, що домагався царя у нього.
11
Він сказав: «Ось яке буде право царя, що царюватиме над вами: синів ваших він візьме і приділить їх собі до колісниць та коней, і вони будуть бігати перед його колісницею.
12
Він настановить собі начальників над тисячами і начальників над півсотнями;
звелить їм орати свої ниви та жати хліб свій, і виробляти собі військову зброю та знаряддя до своїх колісниць.
13
Та й дочок ваших він собі візьме за благовонниць, куховарок і пекарок.
14
Поля ваші та виноградники й сади оливні - найкращі - він забере й роздасть своїм слугам,
15
З вашого посіву та винограднику він буде вимагати десятину й роздаватиме її своїм скопцям та слугам.
16
Слуг ваших і слугинь, і щонайкращий скот ваш і ослів ваших він забере й поставить їх для себе до роботи,
17
Дрібну скотину вашу він одесяткує, й самі ви станете його рабами!
18
І коли будете нарікати на вашого царя, що ви ж собі вибрали, Господь тоді вас слухати не буде
19
Народ же не хотів слухати Самуїла й мовив: «Ні, хай буде цар над нами!
20
І щоб ми були також як усі народи, і цар наш судив нас, щоб виступав перед нами й провадив наші війни
21
Самуїл вислухав усі слова народу й переказав їх Господеві.
22
Господь же сказав до Самуїла: «Вволь їхню волю, постав царя над ними.» І Самуїл звелів мужам ізраїльським: «Ідіте кожен у своє місто