Санхериб 1-23; недуга Єзекії 24-26; багатство Єзекії 27-31; смерть Єзекії 32-33

1
Після цих подій і цих знаків вірности, прийшов асирійський цар Санхериб, і, вступивши в Юдею, обложив укріплені міста й звелів зробити в них проломи, щоб забрати їх.
2
Як побачив Єзекія, що прийшов Санхериб з думкою воюватися проти Єрусалиму,
3
то постановив на раді з своєю старшиною та з своїми військовими засипати водяні джерела, що за містом;
ті допомогли йому.
4
Сила народу зібралась і засилала всі джерела й потік, що протікав серединою землі, кажучи: «Чого б то асирійські царі, прийшовши сюди, та мали знайти багато води?"
5
Він узявся притьмом до роботи, відновив увесь мур, що був завалився, та вивів наверху башти, а знадвору поставив другий мур, укріпив Мілло в Давидгороді й наробив силу зброї та щитів.
6
Потім настановив військових начальників над народом, зібрав їх до себе на майдан коло міської брами й підбадьорював їх, кажучи:
7
«Кріпіться й будьте відважні, не бійтесь і не лякайтесь асирійського царя й всього мнозства, що з ним, бо з нами більше, ніж з ним.
8
З ним рам'я тілесне, а з нами Господь, Бог наш, щоб допомагати нам і воювати в наших битвах.» І народ поклався на слова юдейського царя Єзекії.
9
Після того Санхериб, асирійський цар, коли він з усією своєю потугою стояв перед Лахішем, - послав своїх слуг в Єрусалим, до Єзекії, юдейського царя, й до всіх юдеїв, що були в Єрусалимі, сказати:
10
«Так говорить Санхериб, асирійський цар: На що ви покладаєте надію, що сидите в облозі в Єрусалимі?
11
Чи не зводить вас Єзекія, щоб заморити вас на смерть голодом та спрагою, коли каже: Господь, Бог наш, мовляв, визволить нас із руки асирійського царя?
12
Чи то ж не цей самий Єзекія усунув його узвишшя та його жертовники і сказав Юдеї та Єрусалимові: Перед одним лише жертовником, мовляв, поклоняйтесь і на ньому паліть кадило.
13
Хіба ж ви не знаєте, що зробив я та мої батьки з усіма народами інших країн?
Чи змогли ж боги народів тих країв урятувати свій край від моєї руки?
14
Котрий з усіх богів тих народів, що їх вигубили мої батьки, зміг урятувати свій народ?
Як же зможе ваш Бог урятувати вас від моєї руки?
15
Нехай, отже, Єзекія не ошукує вас і нехай вас так не зводить!
Не вірте йому, бо коли ні один бог, ні одного народу й ні одного царства, не зміг урятувати свій народ від моєї руки та від руки моїх батьків, то куди вже вашому Богові урятувати вас від моєї руки
16
І багато ще говорили його слуги проти Господа Бога й проти його слуги Єзекії.
17
Він написав також і лист, а в ньому зневажав Господа, Бога Ізраїля, і говорив проти нього такі слова: «Як боги народів інших країн не врятували своїх народів від моєї руки, так і Бог Єзекії не врятує свого народу від моєї руки
18
І кричали голосно по-юдейськи до єрусалимського народу, що був на мурі, щоб настрахати та налякати його й так здобути місто.
19
І говорили про Бога Єрусалиму, неначе про богів поганських народів на землі, про діло людських рук!
20
Цар Єзекія і пророк Ісая, син Амоса, помолилися з того приводу й візвали до неба.
21
Тоді Господь послав ангела, що вигубив усіх хоробрих вояків, начальників і князів у війську асирійського царя, тож цей повернувся засоромлений у свій край;
і як увійшов у дім свого бога, то ті, що вийшли з його нутра, вбили його там мечем.
22
Так спас Господь Єзекію і мешканців Єрусалиму від руки асирійського царя Санхериба, і від руки всіх їхніх ворогів і дав їм спокій з усіх боків.
23
Багато було таких, що приносили дари Господеві в Єрусалим і дорогоцінні речі Єзекії, юдейському цареві, тож він став після цього великим в очах усіх народів.
24
На той час Єзекія заслаб смертельно, але помолився до Господа, й він вислухав його і зробив для нього чудо.
25
Але Єзекія не повівся згідно з добродійством, якого зазнав, бо загорділо його серце, й гнів Божий був на ньому, на Юдеї та на Єрусалимі.
26
Однак, Єзекія впокорився у гордощах свого серця, сам він і єрусалимські мешканці, і гнів Божий не впав на них за часів Єзекії.
27
Єзекія мав багатство й вельми велику славу і зробив собі скарбницю на срібло, золото, дороге каміння, пахощі, щити й на всякий дорогоцінний посуд;
28
комори на прибутки хліба, вина, олії: стайні для всякого роду скота й обори для черед;
29
накупив собі стад і силу дрібного та великорослого скоту, бо Бог дав йому дуже великі маєтки.
30
Він же, Єзекія.
загатив русло води Гіхону й пустив її вниз, на захід, до Давидгороду.
Єзекії щастило в кожному його ділі.
31
Однак, у справі послів від вавилонських князів, що були послані до нього спитати про чудо, яке сталось в краю, Бог його покинув, щоб випробувати його й довідатись про все, що в його серці.
32
Решта дій Єзекії та його побожні діла записані в видінні пророка Ісаї, сина Амоса, в книзі юдейських та ізраїльських царів.
33
І спочив Єзекія при батьках своїх, і поховали його на сході до гробів синів Давида.
Увесь Юда й мешканці Єрусалиму віддали йому пошану по його смерті.
Замість нього став царем його син Манассія.