Свято Пасхи 1-19; смерть Йосії в бою 20-27

1
Йосія справив в Єрусалимі Пасху на честь Господа, і зарізали пасхальне ягня чотирнадцятого дня першого місяця.
2
Він поставив священиків на їхніх урядах і заохочував їх до служби в домі Господньому.
3
Він сказав левітам, що навчали всього Ізраїля і що були посвячені Господеві: «Поставте святий ковчег у храмі, який збудував Соломон, син Давида, цар Ізраїля;
не треба вам більше носити його на плечах;
тепер служіть Господеві, Богові вашому, та його народові, Ізраїлеві.
4
Будьте готові за вашими батьківськими домами, за вашими чергами, як приписано Давидом, ізраїльським царем, і як приписано Соломоном, його сином,
5
і стійте в святині за відділами родин ваших братів-синів народу, і для левітів нехай буде частка в родині.
6
Заріжте пасхальне ягня, освятіться й приготуйте його для ваших братів, як то наказав був робити Господь через Мойсея
7
А людям з народу, усім тим, що там перебували, Йосія дав дрібного скота, ягнят та козлят, числом 30 000, усе на пасхальні жертви, і 3000 волів.
Це з царського майна.
8
Та й князі його дали добровільні дари народові, священикам і левітам.
А Хілкія, Захарія й Єхієл, зверхники дому Божого, дали священикам на пасхальні жертви 2 600 ягнят і 300 волів;
9
Хананія ж, Шемая та Натанаїл, його брати, Хашавія, Єїел та Йозавад, начальники над левітами, дали левітам на пасхальні жертви 5 000 ягнят та 500 волів.
10
Так була налагоджена служба, і священики стали на своє місце, та й левіти за своїми чергами, на царський наказ.
11
І зарізали пасхальне ягня, і в той час, як священики розливали кров, беручи її з рук левітів, левіти здирали шкури.
12
Вони відкладали набік призначене на всепалення, щоб дати його відділам батьківських домів, синам народу, щоб принесли його Господеві, як написано в книзі Мойсея.
Так само зробили й з волами.
13
Потім спекли пасхальне ягня на вогні, за обрядом, а святі приноси варили в казанах, у котлах та в чавунах і швидко роздавали їх всьому народові.
14
Після цього приготували собі й священикам, бо священики, потомки Арона, були зайняті приносинами всепалень та жиру до самої ночі, - тим то левіти й приготували для себе й для священиків, потомків Арона.
15
Також і співці, сини Асафа, стояли на своїх місцях на наказ Давида, Асафа, Гемана та Єдутуна, царського видющого;
та й воротарі стояли при кожній брамі, й вони не повинні були відходити від своєї служби, бо їхні брати-левіти напоготовлювали для них.
16
Отак була налагоджена того дня вся служба Господня, щоб святкувати Пасху й приносити всепалення на Господньому жертовнику, згідно з наказом царя Йосії.
17
Сини Ізраїля, що були там, справляли Пасху в той час і свято опрісноків 7 день.
18
Такої Пасхи, як ця, не справляли в Ізраїлі від часів пророка Самуїла.
Ніхто з усіх царів Ізраїля не справив такої Пасхи, як справив Йосія, священики, левіти й усі юдеї та ізраїльтяни, що там були, й мешканці Єрусалиму.
19
Вісімнадцятого року царювання Йосії святковано цю Пасху.
20
Після всього того, коли Йосія відновив був храм, двигнувся єгипетський цар Нехо на війну під Каркеміш на Ефраті, але Йосія вийшов йому назустріч.
21
Нехо послав до нього посланців сказати: «Що мені й тобі, юдейський царю?
Не проти тебе йду я тепер, але маю війну з іншим домом.
І Бог велів мені поспішати.
Не спротивляйся Богові, що зо мною, щоб він не погубив тебе
22
Та Йосія не поступився перед ним, ба навіть насмілився стати з ним до битви, і не послухав слів Нехо з уст Божих, а виступив до битви на рівнині Мегідо.
23
Як же лучники стрільнули на царя Йо-сію, цар сказав своїм слугам: «Відведіть мене, бо я тяжко поранений
24
І звели його слуги з його колісниці й посадили його на другу колісницю, що була в нього, і відвезли його в Єрусалим.
Там він умер, і поховали його в гробовищах його батьків.
Вся Юдея та Єрусалим плакали за Йосією.
25
Єремія уклав жалобну пісню на Йосію, і співці та співачки говорили про Йосію у своїх жалобних піснях аж по цей день, і це стало звичаєм в Ізраїлі;
вони записані в жалобних піснях.
26
Решта дій Йосії та його побожні вчинки, згідні з приписами Господнього закону,
27
його діяння, від перших до останніх, записані в книзі юдейських та ізраїльських царів.