Слава Господня 1-7; закінчення свят 8-10; з'ява Божа у Соломоновому сні 11-22

1
Як скінчив Соломон молитву, спав вогонь з неба й пожер всепалення та жертви, і слала Господня сповнила храм,
2
отож священики не могли ввійти в дім Господній, бо слава Господня сповнила дім Господній.
3
Всі сини Ізраїля, бачивши, як зійшов вогонь і слава Господня на дім, схилились обличчям до землі, до долівки, і поклонились та славили Господа, бо він благий і вічна його милость.
4
Тоді цар і ввесь народ заходилися приносити жертви перед Господом.
5
Цар Соломон приніс у жертву 22 000 волів і 120 000 овець: так цар і ввесь народ освятили дім Божий.
6
Священики стояли там на своїй службі, а й левіти зо священними музичними приладами, що їх зробив цар Давид, щоб прославляти похвальними піснями Господа, - бо вічна його милость.
Священики ж сурмили перед ними, і ввесь Ізраїль був присутній.
7
Соломон освятив середину двору, що був перед домом Господнім, бо приніс там усепалення й жир мирних жертв;
мідяний бо жертовник, що зробив Соломон, не вмістив усе-палень, офір та товщу.
8
Соломон справив того часу семиденний празник.
З ним увесь Ізраїль, вельми велика громада, що зійшлася від Хамат-входу до Єгипетського потоку.
9
Восьмого дня влаштували врочисті збори, бо посвячення жертовника справляли сім день і празник сім день.
10
А двадцять третього дня сьомого місяця відпустив цар до наметів людей, радих та веселих серцем за все добро, що Господь учинив Давидові, Соломонові та Ізраїлеві, своєму народові.
11
Як же закінчив Соломон дім Господній і царський палац, - а все, що Соломон бажав зробити в Господньому домі і в своїм палаці, зробив гаразд, -
12
з'явився вночі Господь Соломонові й сказав до нього: «Вислухав я твою молитву й вибрав собі це місце як дім жертвоприношень.
13
Коли я замкну небо й не буде дощу, й коли звелю сарані пожирати край або нашлю чуму на народ мій,
14
і коли мій народ, що зветься моїм ім'ям, упокориться, буде молитись та шукати обличчя мого й навернеться від своїх лихих доріг, то я почую з неба й прощу гріхи їхні й вигою їхню землю.
15
Віднині очі мої будуть відкриті й вуха мої будуть сприймати молитву на цьому місті.
16
Тепер я вибрав і освятив дім цей, щоб моє ім'я було там повіки;
очі мої й серце моє будуть там по всі часи.
17
І як ти ходитимеш передо мною, як ходив батько твій Давид, чинитимеш усе те, що я заповів тобі, пильнуватимеш мої постанови та мої закони,
18
то я укріплю престол твого царства, як обіцяв Давидові, твоєму батькові, словами: Не переведеться у тебе той, хто володітиме в Ізраїлі.
19
А коли ви відступите й покинете мої постанови й мої заповіді, що їх я дав вам, і підете та станете служити іншим богам і кланятись їм,
20
то я вас викоріню з лиця моєї землі, що я дав вам, а храм цей, що я посвятив імені моєму, відкину геть від себе й зроблю його приказкою та й посміховищем між усіма народами.
21
А щодо цього храму величного, то кожний перехожий повз нього жахатиметься й говоритиме: Завіщо Господь учинив таке цій землі й цьому храмові?
22
І відрікатимуть: За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, який вивів їх із Єгипетської землі, і пристали до інших богів, кланялись і служили їм, - за те він наслав на них усе це лихо