Апостольська влада св.
Павла


1
Я ж сам, Павло, особисто благаю вас лагідністю і ласкавістю Христа, - я, коли присутній між вами, - покірний, а коли від вас далеко, сміливий супроти вас.
2
Прошу ж вас, щоб коли до вас прийду, не довелося мені сміливо вживати тієї певности, яку думаю відважно показати супроти деяких, що собі уявляють, начебто ми руководилися чисто тілесними спонуками.
3
Ми живемо як люди, але не воюємо із спонук тілесних,
4
бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на зруйнування твердинь;
ми руйнуємо задуми
5
і всяку гордість, що повстає проти спізнання Бога, і беремо в полон усякий розум на послух Христові;
6
ми також готові покарати всякий непослух, як тільки ваш послух буде звершений.
7
Ви дивитеся на зовнішній вигляд.
Коли хтось певний, що він Христовий, нехай розміркує ще раз у самім собі, що так, як він Христовий, так само й ми.
8
Бо якби я хвалився занадто нашою владою, що її нам Господь дав на збудування, а не на руїну вашу, я б не соромився,
9
- щоб не здавалося, що намагаюся листами вас налякати.
10
Листи його, мовляв, важкі та повні сили, але виглядом тіла він недолугий, і мова його - жалюгідна.
11
Такий нехай знає: які ми словом у листах неприсутніми, такі й будемо ділом присутніми.
12
Ми не відважуємося рівняти себе чи прирівнювати до деяких із тих, які самі себе поручають;
та їм, які міряють самих себе на собі самих та прирівнюють самих себе до себе самих, бракує глузду.
13
Ми ж не будемо хвалитися надмірно, але за мірою правила, що його Бог призначив як мірку, щоб аж до вас прибути.
14
Ми бо не розтягаємося над міру, а воно було б так, якби ми до вас не прибули;
ми ж таки й справді до вас прибули з Євангелією Христовою.
15
Не хвалимося також і чужими трудами над міру, але маємо надію, що й ми, коли ростиме ваша віра, звеличимося між вами за нашим правилом над міру;
16
і звіщатимемо Євангелію ген поза вами, не хвалившися готовим на чужому полі.
17
А хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться.
18
Бо не той випробуваний, хто себе самого поручає, а той кого Бог поручає.