Божі дари й людські немочі у св.
Павла


1
Чи треба хвалитися?
Воно й не личить, але я таки приступлю до видінь та до об'явлення Господа.
2
Я знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, - чи то було в тілі, не знаю, чи то було без тіла, не знаю, Бог знає, - був він узятий аж до третього неба.
3
І знаю, що той чоловік - чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, -
4
був узятий у рай і чув слова несказанні, яких годі людині вимовити.
5
Таким буду хвалитися, собою ж не буду хвалитися, хіба лиш моїми немочами.
6
А коли я захочу хвалитися, я не буду безумний, бо скажу правду;
але я стримуюся, щоб про мене хтось не сказав більше, ніж у мені бачить або від мене чує.
7
А щоб я не загордів надмірно висотою об'явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не зносився вгору.
8
Я тричі благав Господа ради нього, щоб він від мене відступився,
9
та він сказав мені: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсилліОтож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала.
10
Тому я милуюся в немочах, у погорді, у нестатках, переслідуваннях та скорботах Христа ради;
бо коли я немічний, тоді я міцний.
11
Я, хвалившися, видався безумним!
Та ви мене примусили до того.
Ви бо повинні були мене хвалити, тому що я нічим не гірший від тих «архиапостолів», хоч я і ніщо.
12
Ознаки апостола виявилися між вами: в усякому терпінні, в знаках, чудах та силах.
13
Чим бо ви були менші від інших Церков, - хіба тим, що я не був для вас тягарем?
Простіть мені цю кривду!
14
Оце втретє я готовий прийти до вас, і тягарем не буду, бо шукаю не вашого, а вас.
Не діти повинні збирати батькам маєтки, а батьки дітям.
15
Я радо витрачусь і сам себе пожертвую за ваші душі;
якщо я люблю вас більше, то мав би бути менше люблений?
16
Та нехай буде, що я не обтяжав вас, але, бувши хитрим, узяв вас підступом.
17
Чи я вас використав через когось із тих, що до вас послав?
18
Я ублагав Тита і з ним послав брата.
Хіба Тит вас використав?
Хіба ж ми не тим самим ходили духом?
Не тими самими слідами?
19
Віддавна вже думаєте, що ми виправдуємося перед вами.
Ми перед Богом у Христі говоримо;
а все вам, любі, на збудування.
20
Бо як прийду, боюся, що не знайду вас такими, як хочу, та й ви не знайдете мене таким, яким хотіли б;
щоб не було між вами суперечок, заздрощів, гніву, сварок, обмов, нашептів, зарозумілости, безладдя,
21
щоб, коли я знову прийду, мій Бог задля вас не принизив мене, і щоб я не оплакував тих багатьох, які раніше згрішили й не покаялись у нечистоті, розпусті та в безсоромності, яких були допустилися.