Аталія - юдейська цариця 1-3; змова Єгояди 4-20

1
Як же довідалась Аталія, мати Ахазії, що її син умер, устала вона й вигубила всю царську родину.
2
Але Єгошева, дочка царя Йорама, а сестра Ахазії, взяла Йоаса, сина Ахазії, і потай вивела його з-поміж царських синів, що мали бути вбиті;
вивела його разом з його мамкою у спальню та й сховала від Аталії, і так його не вбито.
3
Так він пробув при ній, схований у Господньому храмі, 6 років, тим часом, як Аталія царювала над краєм.
4
У сьомому році послав Єгояда за сотниками каріїв і за вартовими й провів їх до себе в Господній храм.
Він уклав з ними змову, заприсяг їх у Господньому храмі й показав їм царського сина.
5
І дав їм такий наказ: “От що ви зробите: Третина вас, що приходить у суботу вартувати при царському палаці,
6
третина, що у брамі Сур, і третина, що стереже ворота вартових, стануть на варту при храмі;
7
а дві частини з вас, тобто усі, хто виходять на службу в суботу, стануть на варту при Господньому храмі коло царя.
8
Ви обступите царя навколо, кожен із зброєю в руках.
Хто протиснувся б у ряди, тому смерть.
Ви будете при царі, як він виходитиме й як входитиме.”
9
Зробили сотники точно так, як їм наказав священик Єгояда.
Кожен узяв своїх людей, що приходили в суботу й відходили в суботу, і прийшли вони до священика Єгояди.
10
Священик роздав сотникам списи й щити царя Давида, що були в Господньому храмі.
11
І поставали вартові, кожен із зброєю в руках, від правого до лівого боку храму, лицем до жертовника і до храму, навкруги царя.
12
Тоді Єгояда вивів царського сина, поклав на нього вінець і царські ознаки, проголосив його царем і помазав його.
Ті ж плескали в долоні й гукали: “Нехай живе цар!”
13
Почувши гуки людей, Аталія пішла до народу в Господній храм,
14
і бачить - стоїть цар на підвищенні, за звичаєм, а співаки й сурмачі при Царі і весь народ із сіл веселиться й сурмить у сурми.
І роздерла Аталія одежу на собі й скрикнула: “Змова!
Змова!”
15
Та священик Єгояда повелів сотникам, тим, що були над військом, і сказав їм: “Виведіть її з двору (святині), а хто за нею піде, того убийте мечем!” - бо сказав був священик: “Не треба вбивати її в Господньому храмі.”
16
Ті наклали на неї руки, і як вона ввійшла через кінський вхід у царський палац, там її й убито.
17
Єгояда уклав умову між Господом, царем і народом, щоб цей був народом Господнім;
(також і між царем та народом).
18
Увесь народ краю пішов до храму Ваала й зруйнував його;
він розбив на друзки жертовники його та ідолів, а Маттана, жерця Ваалового, вбив перед жертовником.
Священик (Єгояда) приставив сторожу до Господнього храму.
19
Потім узяв сотників, каріїв і всіх людей краю, і вони привели царя з Господнього храму й увійшли через ворота вартових у палац.
І сів Йоас на царському престолі.
20
Увесь народ був веселий, і місто заспокоїлось.
Аталію ж убито мечем у царському палаці.