Цар Єзекія 1-12; Санхериб і облога Єрусалиму 13-37

1
На третьому році Осії, сина Ели, ізраїльського царя, став Єзекія, син Ахаза, юдейським царем.
2
Було йому 25 років, як став царем, і царював він 29 років у Єрусалимі.
Мати його звалась Авія, дочка Захарії.
3
Він чинив те, що Господеві було довподоби, цілком так, як чинив Давид, його предок.
4
Він зніс узвишшя, розбив кам'яні стовпи, порубав ашери, розторощив мідного змія, що зробив був Мойсей, бо того часу сини Ізраїля кадили йому й звали його Нахуштан.
5
Він уповав на Господа, Бога Ізраїля, і такого, як він, не було між усіма юдейськими царями, ні після нього, ні перед ним.
6
Він був відданий Господеві й не відступав від нього, а пильнував заповіді його, що Господь заповідав Мойсеєві.
7
Тому й Господь був з ним, і за що б він не брався, йому щастило.
Він повстав проти асирійського царя й перестав йому служити.
8
Він побив філістимлян аж до Гази, аж до її границь, від вартових башт аж до міст-твердинь.
9
На четвертому році царя Єзекії, тобто на сьомому році Осії, сина Ели, ізраїльського царя, вирушив Салманассар, асирійський цар, проти Самарії, обложив її
10
і здобув її.
По 3 роках, тобто на шостому році Єзекії, а на дев'ятому році Осії, ізраїльського царя, Самарію здобуто.
11
І виселив асирійський цар Ізраїля в Асирію й оселив їх у Халаху, при Хаворі, річці в Гозані та по мідянських містах,
12
бо вони не слухали голосу Господа, Бога свого, і порушували його союз.
З усього, що заповідав Мойсей, слуга Господній, вони не слухали й не робили нічого.
13
На чотирнадцятому році царя Єзекії двигнувся Санхериб, асирійський цар, проти усіх укріплених юдейських міст і опанував їх.
14
Тоді Єзекія, юдейський цар, послав до асирійського царя в Лахіш, сказати: “Я провинився.
Іди назад від мене, і я принесу тобі все, що накладеш на мене.” І наклав асирійський цар на Єзекію, юдейського царя, 300 талантів срібла й 30 талантів золота.
15
Єзекія віддав усе срібло, що знайшлось у Господньому храмі й у скарбницях царського палацу.
16
Того ж часу зняв Єзекія золото з дверей і одвірків Господнього храму, що Єзекія, юдейський Цар, поклав був золотом;
і віддав його асирійському цареві.
17
Та асирійський цар послав із Лахішу в Єрусалим до царя Єзекії головного отамана, головного урядовця й головного підчашого з великим військом.
Пішли вони, підійшли під Єрусалим і стали коло водогону вищого ставу, що на дорозі до поля шаповала.
18
І кликали вони царя.
Вийшов до них Еліяким, син Хілкії, що був над палацом, писар Шевна та Йоах, син Асафа, окличник.
19
Головний підчаший до них промовив: “Скажіть там Єзекії: Так говорить великий цар, цар асирійський: Що то за надія, на яку ти так покладався?
20
Гадаєш, що пусті слова можуть бути на війні замість розумної ради й сили?
На кого ото покладаєшся, що збунтувався проти мене?
21
О, знаю: Ти покладаєшся на оту опору з надламаної тростини, на Єгипет, що кожному, хто на неї обіпреться, заб'ється в руку і її проколе.
Отакий фараон, єгипетський цар, для всіх, що покладаються на нього.
22
Коли ж ви мені скажете: Ми на Господа, Бога нашого, покладаємось, - то чи це ж не той самий, що його узвишшя та жертовники позносив Єзекія, повелівши Юді та Єрусалимові: Перед цим тільки жертовником, в Єрусалимі, маєте поклонятись?
23
Тож бийся об заклад з моїм паном, аси-рійським царем: я дам тобі 2 000 коней, коли спроможешся дістати до них верхівців.
24
І де вже тобі приневолити до відступу хоч би й одного з найменших слуг мого пана?
Та ти покладаєшся на Єгипет заради колісниць та комонних!
25
Хіба ж я без Господньої волі прийшов на це місце, щоб його спустошити?
Господь сказав мені: Іди проти цієї землі й спустош її!”
26
Тоді Еліяким, син Хілкії, Шевна та Йоах сказали головному підчашому: “Розмовляй, будь ласка, з твоїми рабами по-арамійському, бо ми розуміємо цю мову;
не говори до нас по-юдейському, щоб не розуміли люди, оті на мурі.”
27
А головний підчаший їм на те: “Хіба мій пан послав мене до твого пана й до тебе, щоб ці слова сказати, а не до тих людей, що сидять на мурі, щоб їли свій кал і пили свою сечу разом з вами?”
28
І виступив головний підчаший і крикнув на ввесь голос по-юдейському й промовив: “Слухайте слово великого царя, асирійського царя!
29
Нехай вас Єзекія не зводить, бо він не зможе визволити вас із моєї руки.
30
Нехай Єзекія не подає надії на Господа, кажучи: Господь напевно визволить нас, це місто не потрапить у руки асирійському цареві.
31
Не слухайте Єзекії, бо так говорить асирійський цар: Зробіть мир зо мною, піддайтеся мені, і кожний їстиме свій виноград і смокви й питиме із своєї ритви,
32
покіль я прийду й заберу вас у таку землю, як ваша, у землю, багату на пшеницю й на вино, землю, багату на хліб і на виноград, у землю маслин і меду, і будете жити, не помрете.
Тож не слухайте Єзекії, бо він вас зводить, кажучи: Господь вас визволить!
33
Хіба боги народів визволили, кожен свою землю, з рук асирійського царя?
34
Де боги Хамату й Арфаду?
Де боги Сефарваїму, Єни й Івви?
Де боги Самарії?
Чи ж визволили вони Самарію з моєї руки?
35
Котрий з усіх богів земель визволив свою землю з моєї руки?
І Господь мав би визволити Єрусалим з моєї руки?”
36
Мовчав народ, не відповідав йому ні слова бо такий був наказ від царя: “НЕ відповідайте йому.”
37
А Еліяким, син Хілкії, що був над палацом, писар Шевна та Йоах, син Асафа, окличник, прийшли з роздертою одежею до Єзекії та й донесли йому слова головного підчашого.