Цар Єзекія 1-12; Санхериб і облога Єрусалиму 13-37

1
Почувши те, цар Єзекія роздер на собі одежу, покрився веретищем і пішов у Господній храм;
2
Еліякима ж, що був над палацом, писаря Шевну й старших із священиків, покритих веретищами, послав до пророка Ісаї, сина Амоса.
3
Вони промовили до нього: “Так говорить Єзекія: День смутку, кари й сорому - день цей, бо діти ось-ось мають прийти на світ, але сили нема вродити.
4
Може Господь, Бог твій, чувши усі слова головного підчашого, якого послав його пан, асирійський цар, зневажати живого Бога, покарає за ті слова, що Господь, Бог твій, чув.
Помолись же за останок, що зоставсь.”
5
Як же прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї, відрік їм Ісая:
6
Скажіть вашому панові: Так говорить Господь: Не лякайся тих слів, що їх ти чув, що ними хулили мене слуги асирійського царя.
7
Ось я нашлю на нього такого духа, що він почує вістку, і повернеться у свою землю, і у своїй землі поляже від меча.”
8
Головний підчаший повернувся назад і знайшов асирійського царя при облозі Лівни, бо перечув був, що той відійшов від Лахішу.
9
Як же почув, що про Тірхаку, етіопського царя, говорили: “Ось він вирушив, щоб воювати з тобою”, то знову послав до Єзекії послів сказати:
10
Скажіть так Єзекії, юдейському цареві: Не давай твоєму Богові, на якого ти покладаєшся, зводити тебе словами: Місто Єрусалим, мовляв, не попаде в руки асирійському цареві.
11
Сам здоров чув, що асирійські царі зробили з усіма землями, як вони їх спустошили!
І тобі б одному врятуватись?
12
Хіба боги народів, яких зруйнували мої предки, їх визволили, як от Гозан, Харан, Рецеф та мешканців Едену, що в Талассарі?
13
Де цар хаматський, цар арфадський, цар міста Сефарваїму, Єни й Івви?”
14
Взяв Єзекія листа з рук послів і, прочитавши його, пішов у Господній храм і розгорнув його перед Господом.
15
І молився Єзекія перед Господом і говорив: “Господи, Боже Ізраїля, що возсідаєш на херувимах!
Ти один Бог над усіма царствами землі, ти сотворив небо й землю.
16
Прихили, Господи, вухо твоє й вислухай;
відкрий, Господи, очі твої й споглянь.
Слухай слова Санхериба, якими він прислав хулити Бога живого.
17
Одно є правда, Господи, що асирійські царі спустошили народи й землі,
18
і повкидали богів їхніх у вогонь, бо то ж і не боги, а діло рук людських, дерево й камінь, тим і могли їх понівечити.
19
Але тепер, Господи, Боже наш, вирятуй нас із його руки, благаю, щоб усі царства на землі зрозуміли, що тільки ти, Господи, Бог.”
20
Тоді Ісая, син Амоса послав до Єзекії сказати: “Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Я вислухав твою молитву до мене проти Санхериба, асирійського царя.”
21
Ось те слово, що виповів Господь на нього: “Гордить тобою, сміється з тебе дівиця, дочка Сіону;
хитає головою позад тебе дочка Єрусалиму.
22
Кого хулив, зневажав?
На кого підняв голос і звисока глянув очима?
На Ізраїлевого Святого!
23
Через твоїх послів хулив ти Господа й сказав: На моїх численних колісницях я зійшов на верхи гір, у нетрі на Ливані, рубав його найвищі кедри, найдобірніші його кипариси, добравсь до самого його кінця, аж до густого його лісу.
24
Я розкопував і пив чужі води, висушував стопами моїх ніг усі єгипетські канави.
25
Чи ти чував?
Вже давніх-давен я це приготував, і за старих часів я це намислив, а тепер виконую, щоб обернути в купи руїн міста-твердині.
26
Мешканці їхні безсилі, налякані, збентежені, стали, немов трава на полі, немов зелене билля, немов трава на покрівлі, немов збіжжя під східнім вітром.
27
Чи ти сидиш, чи ти виходиш, чи ти входиш - усе я знаю.
28
За те, що ти біснувався на мене та що твоє зухвальство вразило мої вуха, я тобі заправлю моє кільце у ніздрі, мої зубела у твій рот, і заверну тебе назад дорогою, якою ти прибув.
29
Ось тобі знак: Цього року їстимете, що впаде на землю, на другий рік - що само вродить, на третій же рік сійте й жніте, садіть виноградники й їжте плід їхній.
30
Останок же дому Юди, що зостанеться живим, пустить знову внизу коріння, і плід угорі вродить,
31
бо з Єрусалиму вийде решта;
те, що врятується, - з гори Сіону.
Горливість Господа сил це зробить!
32
Тому ось що говорить Господь про асирійського царя: Не ввійде він у це місто, стріли туди не пустить, не виступить зо щитом проти нього і не насипле проти нього валу.
33
Дорогою, якою він прийшов, повернеться назад;
у місто це не ввійде - слово Господнє.
34
Я захищу це місто, я його урятую заради мене самого й заради слуги мого Давида.”
35
Тієї ж самої ночі вийшов ангел Господній і побив у асирійському таборі 185 000, і як повставали рано-вранці, - аж ось усі ті лежать трупом, мертві.
36
Рушив Санхериб, асирійський цар, повернувся походом назад і сидів у Ніневії.
37
Одного разу, як він припав до землі, в храмі свого бога Нісроха, убили його мечем сини його Адрамелех і Сарецер і втекли в країну Арарат.
На місце його став царем син його Асархаддон.