Чудеса Єлисея: розмноження олії 1-7; син шунамійки 8-37; отруєний казан 38-41; помноження хлібів 42-44

1
Одна з жінок пророчих учнів, голосячи, промовила до Єлисея: “Мій чоловік, твій слуга, помер, а ти знаєш, що він, твій слуга, боявся Господа;
тепер же прийшов позичальник і хоче забрати моїх обох хлопців у невольники.”
2
Єлисей сказав їй: “Що маю тобі зробити?
Скажи мені, що є в тебе в хаті?” Вона ж на те: “Нема нічого в твоєї слугині, крім посуди з олією.”
3
А він їй: “Іди, напозичай по всіх твоїх сусідах посудів, та щоб були порожні, і назбирай чимало!
4
Тоді ввійдеш, замкнеш за собою й за своїми синами двері й наллєш у всі ті посуди.
Коли котрий буде повний, відставиш набік.”
5
Пішла вона від нього та й зачинила двері за собою і за своїми синами.
Вони їй подавали, а вона наливала.
6
А як посуди були повні, каже своєму синові: “Подай мені ще посуд.” Той їй: “Нема вже більш посуду.” І не текло більш олії.
7
Пішла вона й розповіла про це Божому чоловікові, а він і каже: “Іди, продай олію й заплати твою позичку, а з останку житимеш сама й твої сини.”
8
Одного дня, коли Єлисей проходив через Шунам, якась багата жінка, що там жила, принукала його щось з'їсти.
І так щоразу, як іде було проз, заверне туди підживитись.
9
І каже вона раз своєму чоловікові: “Я певна, що цей Божий чоловік, що попри нас завжди проходить, свята людина.
10
Тож збудуймо невеличку верхню світлицю та й поставмо йому там ліжко, стола, стільця й каганець, щоб він, як зайде колись, міг там притулитись.”
11
Одного дня прийшов він і зайшов у верхню світлицю та й спочивав там.
12
І сказав своєму слузі Гехазі: “Поклич но сюди тую шунамійку.” Той покликав, і вона стала перед ним.
13
Єлисей мовив до нього: “Скажи їй: Оце ти так горливо дбаєш про нас.
Що хочеш, щоб я зробив для тебе?
Може щось сказати за тебе цареві або начальникові над військом?” Та вона відповіла: “Я живу собі серед мого народу!”
14
Спитав він: “Що ж би таке їй зробити?” Гехазі відповів: “Та ось сина нема у неї, чоловік же її старий.”
15
Єлисей сказав: “Поклич її.” Той покликав, і стала вона на дверях.
16
І сказав Єлисей: “Через рік о цій порі пригортатимеш сина.” Вона ж каже: “Ні, мій пане, чоловіче Божий!
Не обманюй твоєї слугині!”
17
Але зачала жінка й вродила своєчасно сина, як раз о ту пору, коли Єлисей сказав їй.
18
Як же хлопчик підріс, пішов одного дня до батька до женців,
19
і кволиться батькові: “Ой голова моя, голова моя!” Той же сказав слузі: “Одведи його до матері.”
20
Взяв він хлоп'я та й одвів до матері.
І сиділо воно аж до полудня на колінах у неї, і вмерло.
21
Тоді пішла вона нагору, поклала його у Божого чоловіка на ліжку, зачинила двері й вийшла;
22
покликала свого чоловіка та й каже: “Пришли мені котрогось із слуг з ослицею;
поїду притьмом до Божого чоловіка, а тоді повернусь.”
23
Він же каже: “Чого тобі йти до нього?
Хіба сьогодні новомісяччя чи субота?” Та вона відповіла: “Бувай мені здоров!”
24
Осідлавши ослицю, сказала слузі: “Рушай небарно!
Та не зупиняйся в дорозі, хібащо тоді, як тобі скажу.”
25
Поїхала вона й прибула до Божого чоловіка на Кармель-гору.
Як же побачив її Божий чоловік здалека, сказав своєму слузі Гехазі: “Та це ж шунамійка!
26
Біжи лишень їй назустріч та спитай: Чи все гаразд із тобою?
Чи все гаразд із твоїм чоловіком?
Чи все гаразд із хлоп'ям?” Вона відповіла: “Гаразд
27
І як вийшла на гору до Божого чоловіка, обняла його ноги, але Гехазі приступив, щоб відвести її.
Та Божий чоловік сказав: “Лиши її, бо вона тяжко сумна, і Господь скрив це від мене, не об'явив мені.”
28
І каже вона: “Чи ж я прохала сина в мого пана?
Чи я ж бо не казала: Не обманюй мене?”
29
Тоді Єлисей повелів Гехазі: “Підпережи твої боки, візьми мою палицю в руки та йди.
Коли зустрінеш когось, не вітай його.
А коли хтось вітатиме тебе, не відповідай йому!
Та поклади мою палицю на обличчя хлоп'яткові.”
30
Мати хлопчикова каже: “Так певно, як живе Господь і як живеш ти, я не покину тебе!” Встав Єлисей і пішов слідом за нею.
31
Гехазі ж випередив їх і поклав палицю на обличчя хлоп'яткові, та не було ні голосу, ні руху.
І повернувся він назустріч Єлисеєві й сповістив його: “Хлоп'ятко не прокинулось.”
32
Як же прибув Єлисей до хати, аж ось хлоп'ятко мертве, лежить у нього на постелі.
33
Ввійшов він, замкнув двері, так що всередині було їх двоє, та й молився Господеві.
34
Потім підійшов до ліжка, простягся над хлоп'ятком, притулив свої уста до його уст, свої очі до його оченят, свої руки до його рученят, і пригорнувсь до нього, і огрілось тіло хлоп'ятка.
35
Піднявсь він знов, і ходив туди й сюди по світлиці, потім підійшов знову й схиливсь над ним, аж ось хлоп'ятко сім разів чхнуло й розкрило оченята.
36
Кликнув тоді Гехазі й каже: “Поклич сюди шунамійку!” Покликав той, а як вона увійшла, сказав їй Єлисей: “Візьми твого сина.”
37
Приступила вона й упала йому в ноги й уклонилась до землі;
потім узяла свого сина й вийшла.
38
Єлисей повернувсь у Гілгал.
А була тоді голоднеча в краю.
Раз якось, коли пророчі учні сиділи перед ним, сказав він своєму слузі: “Постав великого казана на вогонь й звари юшку пророчим учням.”
39
Один з них пішов у поле, щоб назбирати зела, і знайшов дику лозу, нарвав з неї овочів повну одежу, прийшов і накришив їх у казан з юшкою, бо не знав, що то було.
40
Налили людям їсти.
Як тільки ті скуштували юшки, закричали: “Смерть у казані, чоловіче Божий!” І не могли їсти.
41
Тоді Єлисей сказав: “Принесіть муки!” І всипав її в казан і сказав: “Наливай людям, нехай їдять.” І не було вже нічого шкідливого в казані.
42
Якийсь чоловік прийшов із Ваал-Шаліші й приніс у сакві Божому чоловікові нового хліба - 20 ячмінних буханців і свіжого зерна в колосках.
Єлисей звелів: “Дай людям, нехай їдять!”
43
Слуга ж його відповів: “Що тут класти перед сотнею чоловік?” Він же каже: “Дай людям, нехай їдять, бо так говорить Господь: їстимуть, та ще й зостанеться.”
44
І поклав перед ними, і їли вони, і ще зосталося, за словом Господнім.