Воєнний похід Лісія 1-21; лист Антіоха до Лісія 22-26; послання Антіоха до юдеїв 27-33; послання римлян 34-38

1
Незабаром і на Лісія, царського опікуна й родича, який був над усіма справами в державі, впало великим тягарем те, що сталося.
2
Отож, зібрав він близько 80 000 піхотинців і всю кінноту та й вирушив проти юдеїв, бо мав на думці заселити місто греками,
3
оподаткувати храм нарівні з поганськими святинями та зробити продажним щороку сан первосвященика.
4
Йому й на думку не спало, що таке могутність Божа;
гордий на свої десятки тисяч піхотинців, тисячі комонних та 80 слонів,
5
увійшов він у Юдею, наблизився до укріпленої природою Бетсури, що лежала за яких 5 стадій від Єрусалиму, і обложив її.
6
Коли мужі, що були при Макавеї, довідалися, що він облягає твердині, заходилися зо всім народом ревно й слізно просити Господа, щоб послав доброго ангела на рятунок Ізраїля,
7
сам же Макавей, перший вхопив за зброю і почав умовляти інших, щоб разом з ним, не зважаючи на небезпеку, допомогли своїм братам.
І вирушили вони, повні відваги.
8
Коли були вже біля Єрусалиму, з'явився попереду них вершник у білій одежі, що вимахував золотою зброєю.
9
Тоді ж вони благословили милосердного Бога й, сповнившися відваги, готові були йти не тільки на людей, а й на найдикших звірів, ба й на залізні мури.
10
Отож рушили вони в бойовому порядкові з небесним союзником, бо Господь змилувавсь над ними.
11
Як леви, кинулись вони на ворогів і поклали трупом 11 000 піхотинців, 1600 комонних, а решту присилували до втечі.
12
Більшість отих останніх, важко поранені, кинувши зброю, врятувались.
Сам же Лісій теж урятувався, ганебно втікши.
13
Бувши не без глузду, він добре зміркував ту поразку, що сталась, і зрозумів, що євреї були непереможні, бо їхнім союзником був Бог могутній.
14
Тому вислав сказати, що він згодиться на все, що тільки справедливе, а й, мовляв, що буде царя переконувати та приневолювати, щоб той став їм приятелем.
15
Макавей прийняв те все, що запропонував Лісій, бо мав на думці добро громадян.
А й цар згодився на все, що Макавей пропонував на письмі Лісієві на користь юдеїв.
16
Лист, що його написав Лісій до юдеїв, був такого змісту: «Лісій юдейському народові, привіт!
17
Іоан і Авесалом, посланці ваші, передали мені додане тут письмове свідоцтво і просили мене затвердити те, про що в ньому йдеться.
18
Те, що мало бути донесеним цареві, я виклав йому;
і на те, що можна було зробити, він згодився.
19
Якщо ви й надалі доброзичливо ставитиметесь до державних справ, то й я на майбутнє старатимусь чинити вам добре.
20
Про це й про інші дрібні справи я дав вашим посланцям і моїм людям наказ, щоб вони обговорили все з вами.
21
Бувайте здорові!
Року 148, двадцять четвертого Діоскоринтія
22
А царський лист містив у собі таке: «Цар Антіох братові Лісієві, привіт!
23
Коли вже батько наш перенісся до богів, воля наша така, щоб населення царства могло безтурботно віддаватися своїм власним справам;
24
також ми довідались про юдеїв, мовляв, вони не бажають переходити на грецькі звичаї, як те волів був наш батько, а хочуть радше жити за своїми звичаями і просять, щоб їм можна було триматися своїх законів, -
25
тож бажаючи, щоб і цей народ жив спокійно, ми й ухваляємо, щоб їхній храм було повернуто їм назад і щоб вони собі жили за своїми прадідівськими звичаями.
26
Ти, отже, добре зробиш, коли вишлеш до них послів і замиришся, щоб вони, знаючи нашу волю, мали до нас довір'я і віддалися з радістю своїм звичайним справам
27
А до народу царський лист був такий: «Цар Антіох, привіт Раді юдейській та іншим юдеям!
28
Якщо ви здорові, так цього вам і бажаємо;
ми теж здорові.
29
Менелай повідомив нас, що ви бажаєте повернутися до ваших справ.
30
Тим, отже, що повернуться до тридцятого Ксантика, буде дана безпека й дозвіл.
31
Юдеї матимуть ужиток із своїх страв та своїх законів, як воно було й раніше, і нікого з них ніяким чином не можна буде турбувати за помилки, несвідомі вчинки.
32
Я посилаю вам і Менелая, щоб вас потішив.
33
Бувайте здорові!
Року 148-го, п'ятнадцятого Ксантика
34
Римляни теж вислали до юдеїв листа, що мав таке в собі: «Квінт Менлій і Тит Маній, посли римські, юдейському народові, привіт!
35
На те, що Лісій, царський родич, зволив вам, ми також даємо згоду.
36
Щодо того, що він вирішив запропонувати цареві, пришліть когонебудь до нас небарно, щоб ми, розглянувши все, виклали цареві так, як вам корисно, бо ми йдемо в Антіохію.
37
Отож, покваптесь і пришліть послів, щоб і ми знали, що у вас на думці.
38
Бувайте здорові!
Року 148, п'ятнадцятого Ксантика