Кінець Ясона 1-10; зруйнування святині 11-23; пролиття крови Аполлонієм 24-27

1
Під ту пору Антіох готував другий похід на Єгипет.
2
Сталось, що по всьому місті, протягом якихось 40 день, з'являлись, мчавши повітрям, вершники у вигаптованій золотом одежі, вишиковані та озброєні списами й голими шаблями,
3
і загони коней, вимуштруваних до бою, які наскоком кидалися й відбивали одні одних серед розмахування щитів, густого лісу копій, метання стріл, відблиску золотої зброї та різноманітних панцерів.
4
І тому всі молилися, щоб ця поява була добрим знаком.
5
А коли рознеслась неправдива чутка про смерть Антіоха, Ясон, узявши з собою понад 1000 чоловік, напав зненацька на місто.
Тих, що були на мурах, захоплено;
а коли місто нарешті здобули, Менелай утік у твердиню.
6
Тоді Ясон учинив немилосердну різанину власних співгромадян, не розумівши, що успіх над земляками це найбільше нещастя, і гадавши, що він тріюмфує над ворогом, а не над власними братами.
7
Однак владу він не захопив;
вкінці ж вкритий ганьбою (за зраду), повернувся знову втікачем у край аммоніїв.
8
І тут його лихе життя скінчилось: його обвинуватили перед Аретою, царем арабським, і він утікав з міста в місто, усіма гнаний, зненавиджений як порушник законів, омерзілий як кат батьківщини та власних громадян;
отож утік він у Єгипет.
9
Нарешті той, що стільки людей вигнав з батьківщини, загинув на чужині подавшись до лакедемонян з надією знайти там притулок завдяки спорідненню.
10
І того, що стільки людей кинув без похорону, ніхто не оплакав.
Він сам залишився без похорону, далеко від гробу своїх предків.
11
Коли чутка про ці події дійшла до царя, думав він, що юдеї збунтувались.
Тому, лютий, як звір, прибув він з Єгипту, приступом узяв місто
12
й наказав своїм воякам нещадно сікти тих, що потраплять у руки, та стинати тих, що вийдуть на доми.
13
Це була різанина молодих і старих, заглада недорослих жінок та дітей, винищення дівчат і немовлят.
14
Пропало 80 000 за ті три дні: 40 000 було вбитих і стільки ж продано в неволю.
15
Та цього було йому ще мало;
він насмілився ввійти у найсвятіший на землі храм, куди завів його Менелай, зрадник законів і батьківщини.
16
Він брав нечистими руками посуд і дари, принесені іншими царями на побільшення чести й слави святого місця, і давав їх у скверні руки.
17
Антіох загордів, не розумів бо, що Владика на короткий час розсердився за гріхи мешканців міста й тому став байдужий до святого місця:
18
якби люди не поринули в численні гріхи, він, ледве прибувши, теж був би негайно покараний і покинув би свій одчайдушний намір, як це трапилося з Геліодором, що його вислав цар Селевк перевірити скарбницю.
19
Та Господь вибрав не задля храму народ, але храм задля народу.
20
Тому й храм, який поділяв з народом його лихо, поділяв з ним по тому й благодійства;
покинутий розгніваним Вседержителем, при замиренні з великим Володарем, був знову відновлений у повній славі.
21
Отже, Антіох, забрав із храму 1800 талантів і пустився чимдуж в Антіохію;
переповнений пихою, гадав, що може зробити суходіл судноплавним, а море проходимим - така велика була гординя його серця.
22
Він залишив правителів, щоб вони знущалися з народу: в Єрусалимі - Филипа, родом із Фригії, вдачею більшого варвара від того, хто його призначив,
23
а в Гарізімі -Андроніка;
крім цих же ще Менелая, який більше від інших знущався над співгромадянами, настроєний вороже до земляків юдеїв.
24
Цар же послав начальника міссіїв Аполдонія з військом числом 22 000, наказавши вистинати всіх дорослих, а жінок з дітьми продати.
25
Прибувши в Єрусалим, він удавав, що має мирні наміри, почекав до святого дня суботи й, певний, що юдеї в той день не робитимуть нічого, звелів своїм взяти за зброю.
26
І вистинав тоді всіх, що були вийшли, щоб подивитися на видовище, а опісля ганяючи з вояками по місті, вигубив дуже багато людей.
27
Юда ж Макавей подався в пустиню з десяткою інших, де він жив із своїми співтоваришами, як живуть дикі звірі, не споживаючи нічого, крім зел, щоб не накликати на себе скверни.