Давид довідується про смерть Саула та Йонатана 1-16; Давид оплакує їхню смерть 17-27

1
По смерті Саула Давид, повертаючись по розгромі амалекитян, перебув два дні в Ціклазі.
2
Аж ось третього дня приходить чоловік із табору, від Саула;
одіж на ньому розірвана, а голова порохом покрита.
Приступивши до Давида, він припав обличчям до землі й поклонився.
3
Спитав його Давид: “Звідки ти прийшов?” А той йому відповів: “Я врятувався з ізраїльського табору.”
4
Давид спитав його: “Що там сталось?
Повідай мені.” А той мовив: “Військо втекло з бою, й багато з війська полягло;
та й Саула з сином Йонатаном нема в живих.”
5
Тоді спитав Давид юнака, що приніс йому вістку: “Як ти знаєш, що Саул і його сини неживі?”
6
Юнак-звістовник на те: “Я був випадком на горі Гільбоа, коли ж дивлюсь - Саул оперся об свій спис, а колісниці й комонники на нього натискають.
7
Він обернувсь назад, й побачивши мене, кликнув до мене;
я ж відповів: Я тут.
8
І він спитав мене: Хто ти?
Я відповів йому: Я амалекитянин.
9
Сказав він тоді до мене: Приступи но до мене та й убий мене, бо тривога смертна мене огорнула, хоч і життя ще все в мені.
10
І приступив я й завдав йому смерть, бо знав, що він не переживе своєї поразки.
Далі я зняв у нього з голови царський вінець і запинку з руки та й оце приніс сюди моєму панові.”
11
Тоді Давид ухопився за свою одежу й роздер її, а й усі люди, що були при ньому.
12
І сумували, плачучи, й постили до вечора за Саулом, за його сином Йонатаном, за Господнім народом і за домом Ізраїля, вони бо полягли від меча.
13
Давид спитав юнака-звістовника: “Звідки ти?” А той: “Я син амалекитянина, поселенця.”
14
Давид сказав до нього: “Як же ти не боявся простягти руку, щоб убити помазаника Господнього?”
15
Кликнув Давид до одного зо слуг і звелів: “Приступи до нього й убий його!” Той рубнув, і вмер він.
16
Давид сказав до нього: “Кров твоя на твоїй голові, бо твої уста свідчили проти тебе, коли ти сказав: Я вбив Господнього помазаника.”
17
Давид співав тужливу пісню над Саулом і над його сином Йонатаном;
18
він учинив так, щоб навчити синів Юди, - вона записана в “Книзі Праведного”, - тож примовляв він:
19
“Ой, слава твоя, Ізраїлю, лежить прошита стрілами на твоїх горах!
Як же то полягли хоробрі?
20
Не оповідайте про це в Гаті, не звіщайте по вулицях Аскалону, щоб не раділи дочки філістимлян, щоб дочки необрізаних не веселились!
21
Ой Гільбоа-гори!
Ані роса, ні дощ нехай на вас не спадає, о поля смерти, бо там заплямлений був щит хоробрих, щит Саула, не помазаний олією ніколи,
22
лише кров'ю поранених, туком хоробрих.
Лук Йонатана не повертавсь назад ніколи, ні меч Саула - не повертався намарно.
23
Сауле та Йонатане, любі та милі, і за життя й по смерті нерозлучні!
Вони були понад орлів прудкіші, сильніші понад левів.
24
Дочки Ізраїля, ридайте над Саулом, що одягав вас у пурпуру й дорогі тканини, чіпляв вам на одежу золоті прикраси.
25
Як полягли хоробрі в битві?
О Йонатане, смерть твоя зранила мене важко.
26
Тужу я за тобою, мій брате Йонатане!
Ти був для мене такий милий!
Твоя любов була мені дорожча, ніж любов жіноча.
27
Як полягли хоробрі, як загинуло військове знаряддя?”