Жінка з Текоа 1-20; поворот Авесалома до Єрусалиму 21-33

1
Коли спостеріг Йоав, син Церуї, що цареве серце прихилилось до Авесалома,
2
послав Йоав у Текоа по моторну жінку й каже їй: “Вдай лишень, наче б ти була в жалобі, надягни на себе жалобну одежу, не намащуйся олією й поводься так, як жінка, що вже давно побивається за мертвим.
3
Тоді піди до царя та говори з ним.” І Йоав вклав їй в уста, що вона мала сказати.
4
Прийшла жінка з Текоа до царя, впала лицем до землі, поклонилась і каже: “Поможи мені царю!”
5
Цар питає її: “Що тобі?” А вона каже: “Ой, вдовиця я;
вмер чоловік мій.
6
Твоя слугиня мала двох синів й посварились вони обидва між собою на полі, а розвести їх нікому було там.
Коли ж ударив один одного та й убив його.
7
І оце ввесь рід повстав проти твоєї слугині й каже: Видай братовбивника, ми хочемо його вбити за душу його брата, що він убив.
Та й навіть спадкоємця його викорінимо.
Хочуть вони погасити й ту іскорку, що зосталась мені, щоб по моєму чоловікові не зосталось ні імени, ні потомків на поверхні землі.”
8
І каже цар до жінки: “Іди до себе додому, я дам наказ щодо твоєї справи.”
9
Молодиця ж із Текоа каже до царя: “На мене, мій царю й пане, і на дім мого батька нехай упаде вина, цар же і його престіл хай будуть невинні.”
10
І каже цар: “Того, хто говоритиме проти тебе, приведеш до мене, й він більш не торкнеться тебе.”
11
Вона ж на те: “Нехай, прошу, цар спом'яне Господа, Бога свого, щоб кровомесник не накоїв ніякої шкоди і щоб не згублено мого сина.” Він відказав: “Як жив Господь!
Ані волосинки в сина твого не впаде на землю.”
12
Тоді жінка сказала: “Дозволь твоїй слугині промовити цареві, моєму панові, ще слово.” Він відрік: “Кажи!”
13
Тоді жінка: “Чого в тебе таке на мислі проти народу Божого?
Бо висловивши таке слово, цар сам наче став винуватий, бо не повертає свого вигнанця.
14
Нам бо помирати напевно, ми немов та вода, вилита на землю, що годі зібрати її назад, але Бог не бажає погубити душу й завжди мислить, щоб і прогнаний від нього не залишався вигнанцем.
15
Тепер же я прийшла сказати оце цареві, моєму панові, тому, що люди завдали мені страху;
тому рабиня твоя й подумала собі: скажу про це цареві;
може цар вволить волю своєї рабині.
16
Цар вислухає мене й визволить свою слугиню з рук людини, що хоче викорінити мене разом із моїм сином із спадкоємства Божого.
17
Слугиня твоя подумала: нехай слово мого пана-царя заспокоїть мене, бо цар, мій пан, немов той янгол Божий, що вислуховує і добро і зло.
Нехай же Господь, Бог твій буде з тобою!”
18
Озвався цар і відповів до жінки, кажучи: “Не втаюй від мене нічого, про що тебе спитаю.” Жінка відказала: “Нехай цар, мій пан, говорить.”
19
І питає цар: “Чи не Йоавова рука з тобою в усій цій справі?” І відповіла жінка, кажучи: “Так як жива твоя душа, царю, мій пане, неможливо звернути ні направо, ні наліво, від усього того, що сказав цар, мій пан.
Так, це твій слуга Йоав дав мені наказ, це він вклав в уста твоєї рабині всі ці слова.
20
Щоб повернути справу іншим боком, зробив слуга твій Йоав оце;
та мій пан такий мудрий, як янгол Божий, і відає все, що діється на землі.”
21
Цар і каже до Йоава: “Добре, я вволю твоє прохання!
Іди, приведи назад юнака Авесалома.”
22
Упав Йоав ниць на землю, поклонився й благословив царя.
Далі Йоав і каже: “Сьогодні знає слуга твій, що знайшов ласку в твоїх очах, царю, мій пане, бо цар уволив волю слуги свого.”
23
Встав Йоав, пішов у Гешур і привів назад Авесалома в Єрусалим.
24
Але цар звелів: “Нехай він іде собі до свого дому, мені ж нехай не показується на очі.” І жив Авесалом у своєму домі і не показувався цареві на очі.
25
А вже такого вродливого, як Авесалом, та такого уславленого не було в усьому Ізраїлі.
Від п'ят до тім'я не було вади на ньому.
26
Коли стриг він собі голову, - а голив він її щороку, бо волосся було йому тяжке, - стриг він його, і важило воно, оте волосся з його голови, двісті шеклів царської ваги.
27
І народилось в Авесалома три сини й одна дочка на ім'я Тамар.
Була вона жінка гарна на вроду.
28
І перебував Авесалом у Єрусалимі два роки, не показуючись цареві на очі.
29
І послав Авесалом покликати Йоава, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього.
Тоді він послав удруге, але той таки відмовився прийти.
30
Тож і каже він до своїх слуг: “Дивіться, Йоавове поле межує з моїм, там, де його ячмінь.
Підіть і підпаліть його.” І підпалили Авесаломові слуги Йоавову ниву.
31
Встав Йоав, увійшов до Авесалома в дім і питає його: “Через віщо твої слуги запалили мою ниву?”
32
І відказав Авесалом Йоавові: “Дивись, я ж послав був до тебе сказати тобі: прийди сюди, пошлю тебе до царя, щоб ти сказав: чого я вернувся з Гешуру?
Краще було б мені ще там бути.
А тепер таки хочу побачити обличчя царя.
Як я у чімсь винуватий, хай уб'є мене.”
33
І пішов Йоав до царя й розповів йому про те;
а він велів покликати Авесалома.
Тож увійшов той до царя, вклонився й кинувсь перед царем ниць на землю.
Тоді поцілував цар Авесалома.