Авесалом повстає проти Давида 1-12; Давид утікає від Авесалома 13-37

1
Після того справив собі Авесалом колісницю та коней, і п'ятдесять чоловік мали бігти перед ним.
2
Уставши раненько, зупинився собі Авесалом на дорозі, що коло воріт, і коли хтось мав спір і йшов до царя по рішення, кликав його Авесалом до себе й питав: “З якого ти міста?” І коли той відповідав, з цього, мовляв, або того коліна ізраїльського, твій слуга,
3
то Авесалом, казав йому: “Справа твоя, бач, справедлива й слушна, але вислухати тебе у царя нема кому.
4
Крім того, - казав Авесалом, - якби то мене поставлено суддею над краєм!
Хто б не мав якої справи чи скарги, приходив би до мене, і я судив би його по правді.”
5
І коли хто наближувався, щоб уклонитись йому, так простягне, бувало, руку, обійме його та й поцілує.
6
Так чинив Авесалом з усіма з Ізраїля.
що приходили до царя на суд, і тим приваблював собі серця ізраїльтян.
7
Через чотири роки мовив Авесалом до царя: “Хотів би я, з ласки, піти виконати обітницю, що обрікся Господеві в Хевроні.
8
Бо слуга твій, перебувавши в Гешурі у Сирії, обрікся таким обітом: як Господь справді поверне мене в Єрусалим, віддам честь Господеві.”
9
Цар і каже йому: “Іди собі в мирі.” Устав він та й пішов у Хеврон.
10
Тим часом порозсилав Авесалом таємних посланців по всіх колінах ізраїльських оповістити: “Як почуєте звук сурми, то кличте: Авесалом став царем у Хевроні!”
11
І пішло з Авесаломом двісті чоловік з Єрусалиму;
покликав він їх, і пішли вони в простоті серця, бо нічого не знали.
12
Під час жертвоприносин послав Авесалом по Ахітофела гілонія, Давидового дорадника, щоб забрати його з його міста Гіло.
Змова кріпшала: народу ж дедалі більш і більш приставало до Авесалома.
13
Прийшов посланець до Давида і сказав йому: “Серце ізраїльтян за Авесалома!”
14
І каже Давид усім своїм слугам, що були з ним у Єрусалимі: “Готуйтесь, і тікаймо, бо не буде нам рятунку від Авесалома;
мерщій у дорогу, щоб часом він нас зненацька не захопив та не навів на нас лиха й не вигубив міста лезом меча.”
15
І кажуть царські слуги цареві: “На все те, що цар, наш пан, наважився, ми, твої слуги, готові!”
16
І вирушив цар і ввесь двір його за ним, зоставивши десять наложниць стерегти дім.
17
Пустився у дорогу цар і ввесь люд, що йшов з ним, і спинились вони коло останньої хати.
18
Всі його слуги йшли попри нього, всі керетії й усі пелетії, а всі гатії, - шістсот чоловік, що прийшли були за ним із Гату, - йшли перед царем.
19
І промовив цар до Ітая з Гату: “Чого й ти йдеш з нами?
Повертайсь і зоставайсь із царем;
ти ж чужинець, ба й вигнанець із рідного дому.
20
Вчора щойно прийшов ти, а сьогодні б я тебе вже силував блукати з нами?
Я ж іду, куди зможу.
Повертайсь і забери своїх земляків із собою, нехай Господь виявить тобі ласку й вірність!”
21
А Ітай так відказав цареві: “Як живий Господь і живий мій пан і цар!
Всюди, де буде цар, мій пан - чи мертвий, чи живий - там буде й слуга твій.”
22
Давид і каже Ітаєві: “Нум, то проходь мимо!” І пройшов Ітай-гатій з усіма своїми мужами й з усією дітворою, що була з ним.
23
Увесь край плакав уголос, як цей люд проходив мимо.
Цар пройшов Кедронську долину, і всі люди з ним, і пішли всі дорогою, що веде в пустиню.
24
Ось тут і Цадок і з ним усі левіти, що несли ковчег завіту Божого, поставили ковчег Божий тоді, як Евіятар знімавсь угору, аж поки ввесь народ не вийшов з міста.
25
Тоді цар звелів Цадокові: “Занеси назад ковчег Божий до міста.
Як я знайду ласку в очах Господніх, він поверне мене й дозволить мені побачити його й його житло.
26
Коли ж він скаже: Не довподоби ти мені, - то ось я: нехай він чинить зо мною, як йому довподоби.”
27
І цар вів далі до священика Цадока: “Повертайсь назад у мирі до міста разом із твоїм сином Ахімацом та Йонатаном, Евіятаровим сином: обидва ваші сини з вами.
28
Глядіть же!
Я вичікуватиму коло переходів, що в пустині, поки прийде якась вістка від вас, щоб повідомити мене.”
29
Цадок і Евіятар віднесли ковчег Божий назад до Єрусалиму й зостались там.
30
Давид же виходив на Оливну гору й плакав, ідучи;
голова у нього була покрита, ішов він босоніж, та й увесь народ, що був з ним - кожний з покритою головою - спинавсь і, йдучи, плакав.
31
І принесено Давидові таку вістку: Ахітофел теж між змовниками, з Авесаломом.
Давид і каже: “Зведи, молю, Господи, мій Боже, Ахітофелеву пораду нінащо.”
32
Прийшов Давид на верх гори, де звичайно поклоняються Богу, йому ж назустріч вийшов Хушай аркій.
Одежа на ньому була роздерта, й земля наголові у нього.
33
Давид і каже йому: “Як підеш зо мною, будеш тягарем мені.
34
Як же повернешся до міста й скажеш Авесаломові: Царю, я буду твій слуга;
був я перше слуга твоєму батькові, тепер же буду слуга тобі, - тоді зможеш мені обернути внівець Ахітофелеву пораду.
35
Там будуть з тобою священики Цадок і Евіятар, отже все, що почуєш із царського палацу, даси знати Цадокові та Евіятарові - священикам.
36
Також і з ними обидва їхні сини Ахімац, Цадоків син, і Йонатан, Евіятарів син.
Отже, через них перекажете до мене все, що почуєте.”
37
І повернувсь Хушай, Давидів друг, у місто, саме, як Авесалом входив у Єрусалим.