Розгром, смерть та похорон Авесалома

1
Давид, зробивши перегляд вояків, що були з ним, понастановляв над ними тисячників і сотників.
2
І віддав Давид народ: третину під провід Йоава, третину під провід Авішая, сина Церуї, Йоавового брата, третину ж під провід Ітая з Гату.
І об'явив Давид людям: “Я теж піду в похід з вами.”
3
Однак, люди відказали: “Ні, ти не підеш, бо коли ми втечемо, не сумуватимуть за нами, навіть коли б половина з нас полягла, не дбатимуть про нас, ти бо один як десять тисяч нас.
Краще, як ти нам з міста допомагатимеш.”
4
І відказав їм цар: “Що вважаєте добрим у ваших очах, те я вчиню.” І став цар коло воріт, як увесь народ виходив сотнями й тисячами.
5
І дав цар такий наказ Йоавові, Авішаєві та Ітаєві: “Поводьтеся заради мене обережно з молодим чоловіком, з Авесаломом!” Увесь народ чув, як цар давав провідникам наказ про Авесалома.
6
І рушив народ у поле проти Ізраїля, і прийшло до бою у лісі Ефраїм.
7
Народ ізраїльський був там розбитий Давидовими слугами.
Кровопролиття було того дня велике: втратили 20 000 чоловік.
8
Бій поширився на всю ту околицю, і ліс вигубив більше людей того дня, ніж меч.
9
Сталося, що опинивсь Авесалом перед Давидовими слугами.
Був Авесалом верхи на мулі, а мул увійшов під густі гілляки великого дуба: голова його зачепилася за дуба, й він повис між небом і землею, а мул, що був під ним, пішов собі далі.
10
Коли побачив це якийсь чоловік, то доніс Йоавові: “Слухай, бачив я Авесалома, повис на дубі.”
11
І відказав Йоав чоловікові, що приніс йому цю вістку: “Якщо ти його бачив, чому ж ти не забив його на місці?
Я був би дав тобі десять срібних шеклів і пояс.”
12
Чоловік відповів Йоавові: “Та хоч би мені й тисячу срібних шеклів відважили на руку, я б не звів руки на царського сина.
Чули ж бо ми, як цар наказав тобі, Авішаєві й Ітаєві, казавши: Вважайте заради мене на молодого чоловіка, на Авесалома!
13
І коли б я підступно зважився на його життя, ніщо б не утаїлось від царя, та й ти сам став би проти мене.”
14
І відказав Йоав: “Годі мені довше гаятись.” І взяв він до руки три стріли й всадив їх у серце Авесаломові, що ще живий висів на дубі.
15
Десятеро Йоавових зброєносців обступили і били Авесалома, доки не забили.
16
І засурмив Йоав у сурму, і народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав народ.
17
Взяли вони Авесалома й кинули його до великої ями в лісі та насипали над ним велику купу каміння.
Тим часом ізраїльтяни порозбігались - кожен до свого намету.
18
Авесалом ще за життя поставив собі був пам'ятника, що в Царській долині, бо він казав: нема в мене сина, щоб збереглося моє ім'я в пам'ять, - і назвав він той пам'ятник своїм іменем.
І зветься він “Авесаломів пам'ятник” по цей день.
19
Ахімац же, Цадоків син, каже: “Хочу побігти й занести цареві радісну вістку, що Господь визволив його від ворогів його.”
20
Йоав же до нього: “Ти не той муж, що понесе сьогодні вістку.
Іншого дня понесеш вістку, але сьогодні не понесеш новини, бо вмер царський син.”
21
І велів Йоав якомусь кушієві: “Піди й повідай цареві, що ти бачив.” Поклонивсь кушій Йоавові та й побіг.
22
Але Ахімац, Цадоків син, знову сказав до Йоава: “Що б там не сталось, а я теж побіжу за кушієм.” Йоав каже: “Та чого бо тобі, мій сину, бігти?
Нагороди не матимеш за принесену вістку.”
23
Тоді він відповів: “Що б там не було, побіжу!” Йоав знов до нього: “Біжи.” І побіг Ахімац дорогою, що йде Йорданською рівниною, і випередив кушія.
24
Давид сидів між обома ворітьми, вартовий же вийшов на дах воріт, що над муром;
він підвів очі й побачив, що біжить якийсь чоловік сам.
25
Тоді вартовий крикнув і дав знати цареві.
І сказав цар: “Якщо він один - то гарна новина в нього на устах.” А той дедалі наближався.
26
Тоді бачить вартовий, що біжить другий.
Крикнув тоді вартовий у напрямі воріт: “Дивися, знову біжить якийсь чоловік сам-один!” І каже цар: “І цей теж несе добру вістку.”
27
Вартовий же: “Як бачу я, то хода першого немов хода Ахімаца, Цадокового сина.” Цар каже: “Він добрий чоловік і несе якусь добру вістку.”
28
Тоді Ахімац скликнув і сказав цареві: “Перемога!” І впав обличчям до землі перед царем і мовить: “Благословен Господь, твій Бог, що видав людей, які підняли свою руку проти царя, мого пана.”
29
І питає цар: “Чи все гаразд із молодим Авесаломом?” Ахімац же відповідає: “Бачив я великий заколот, коли Йоав посилав царського слугу й мене, твого слугу, та я, однак, не дізнався, що там сталось.”
30
І відказав цар: “Поступись набік і стань он там.” Той поступивсь набік і став.
31
Тоді надходить і кушій та й каже: “Нехай цар, мій пан, почує добру вістку.
Господь визволив тебе з рук усіх, що повстали були проти тебе.”
32
І питає цар кушія: “Чи все гаразд із молодим Авесаломом?” Кушій відповів: “Нехай буде ворогам мого пана і царя, і всім, що повстають проти тебе, таке лихо, як цьому юнакові.”