Давидові сини 1-5; Авнер переговорює з Давидом 6-21; убивство й похорон Авнера 22-39

1
Війна між домом Давида й між домом Саула тяглася довго, та Давид дедалі більше закріплювався, а дім Саула дедалі слабшав.
2
І народилися Давидові сини в Хевроні: перворідень його був Амнон від Ахіноами з Єзреелу,
3
другий Кілеав від Авігайли, вдови по Навалі з Кармелю, третій Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя Гешуру,
4
четвертий Адонія, син Хаггіти, п'ятий Шефатія, син Авітали,
5
шостий Їтреам від Егли, жінки Давидової.
Ці народились у Давида в Хевроні.
6
Тим часом як тяглась війна між домом Саула й домом Давида, Авнер вбився у силу в домі Саула.
7
Була ж у Саула наложниця на ім'я Ріцпа, дочка Айї.
Ішбаал, син Саула, сказав Авнерові: “Чому ти ввійшов до наложниці мого батька?”
8
Розсердивсь Авнер на слова Ішбаала вельми й мовив: “Хіба я песиголовець?
Понині постійно чиню я добро домові Саула, батька твого, його братам та його приятелям, і не допустив, щоб ти потрапив у руки Давида, а ти тепер ще мені докоряєш за жінку!
9
Хай Бог Авнерові відплатить та ще й причинить, коли я не зроблю Давидові того, в чому Господь йому поклявся:
10
заберу від дому Саула царство й поставлю престол Давида над Ізраїлем і над Юдою від Дану аж до Версавії.”
11
І не зваживсь Ішбаал відповісти Авнерові ні слова, бо він боявся його.
12
Послав Авнер послів до Давида сказати йому: кому, мовляв, належить край?
А далі: “Уклади союз зо мною, й моя рука буде з тобою, щоб привернути до тебе всього Ізраїля.”
13
Той відповів: “Добре!
Укладу союз із тобою, тільки одного вимагаю я від тебе: ти не побачиш мого обличчя, якщо не приведеш Міхаль, дочку Саула, коли прибудеш побачитися зо мною.”
14
Давид послав послів до Ішбаала, сина Саула, сказати: “Віддай мені мою жінку Міхаль, що я здобув собі за сотню філістимлянських передніх шкірок.”
15
Тоді Ішбаал послав, щоб її взяти в її чоловіка Палтієла, сина Лаїша.
16
Чоловік її проводжав її, плачучи в дорозі аж до Бахуріму.
Тоді Авнер сказав до нього: “Іди, повертайсь!” І той повернувсь.
17
Авнер увійшов у переговори зо старшими Ізраїля й промовив: “Давно вже ви бажали собі Давида царем над собою.
18
Беріться, отже, тепер до діла, бо Господь так сказав був про Давида: Рукою слуги мого Давида я визволю народ мій Ізраїля з рук філістимлян та всіх ворогів його.”
19
Говорив Авнер також і з Веніямином, а потім пішов у Хеврон переказати Давидові про все, що ухвалив Ізраїль і ввесь дім Веніямина.
20
Як же Авнер у товаристві двадцятьох мужів прибув до Давида в Хеврон, Давид справив Авнерові і мужам, що були з ним, бенкет.
21
І каже Авнер до Давида: “Ось я готовий піти й зібрати всього Ізраїля до мого володаря царя: вони укладуть союз із тобою, й ти царюватимеш над усім, як лиш твоя душа захоче.” І відпустив Давид Авнера й він пішов у мирі.
22
Аж ось прийшли слуги Давида з Йоавом із якогось походу й принесли велику здобич.
Авнера ж не було вже в Давида в Хевроні, бо Давид відпустив його, й той пішов собі був у мирі.
23
Коли повернувся Йоав із військом, що було при ньому, Йоавові сказали: “Авнер, син Нера, був у царя, та цей відпустив його, й він пішов у мирі.”
24
Тоді Йоав увійшов до царя й каже: “Що ти вчинив?
Авнер прийшов до тебе, чому ж ти його відпустив і він пішов?
25
Чи ти ж не знаєш Авнера, сина Нера?
Таж він прийшов був, щоб тебе обманути, щоб спізнати твої виходи й входи і довідатись про все, що дієш!”
26
І коли Йоав вийшов від Давида, послано гінців за Авнером, і завернули його від Сіра-криниці, а Давид не знав про це.
27
Як же повернувсь Авнер у Хеврон, Йоав відвів його набік від воріт, наче б із ним поговорити тайно, й тут ударив його в живіт, і він умер за кров Азаела, брата Йоава.
28
Довідався про це Давид пізніше й мовив: “Невинен я і моє царство перед Господом повіки за кров Авнера, сина Нера.
29
Нехай вона впаде на голову Йоава й на всю родину його батька!
Нехай у домі Йоана не переводяться ніколи такі, що недугують на течиво чи на проказу, ті, що лиш до веретена здатні, що падають від меча або сидять без хліба!”
30
Йоав і його брат Авішай стратили Авнера за те, що він убив їхнього брата Азаела в бою під Гівеоном.
31
І повелів Давид Йоавові й усім людям, що були при ньому: “Пороздирайте на собі одежу, підпережіться волосяницями і йдіть перед Авнером, голосивши.” Та й цар Давид ішов за марами позаду.
32
І як Авнера поховали в Хевроні, плакав цар уголос над гробом Авнера.
Та й також увесь народ плакав.
33
Цар співав таку плачевну пісню над Авнером, кажучи: “Чи то ж смертю безумного мусів Авнер умирати?
34
Руки тобі не зв'язано, ноги тобі не скуто кайданами.
Ти поліг, як полягають від розбишаків!” І плакав за ним увесь народ ще більше.
35
Ввесь народ, поки був день, прийшов просити Давида, щоб їв щось, та він заклявся: “Хай мені Бог відплатить і гіршим, коли я буду їсти хліб або щось інше перед заходом сонця.”
36
Довідався про те народ, і воно було йому довподоби, та й усе, що цар чинив, подобалось людям.
37
Увесь народ і ввесь Ізраїль того дня впевнився, що то не з волі царя вбито Авнера, сина Нера.
38
Цар сказав своїм слугам: “Чи знаєте, що цього дня поліг князь і великий муж у Ізраїлі?
39
Я нині ще слабий, хоч і помазаний на царя, а ті люди, сини Церуї, сильніші за мене.
Нехай Господь відплатить по заслузі тому, хто чинить зло!”