Собор в Єрусалимі 1-21; апостольська постанова 22-35; друга подорож Павла 36-41

1
Тим часом деякі, що прийшли з Юдеї, навчали братів: «Коли ви не обріжетеся за звичаєм Мойсея, не зможете спастися
2
По чималій суперечці та змаганні Павла і Варнави з ними, вирішено, щоб Павло і Варнава, і деякі інші з них, пішли в цій справі в Єрусалим до апостолів і старших.
3
Тож вони, виряджені Церквою, проходили через Фінікію і Самарію, розповідаючи про навернення поган, і чинили всім братам велику радість.
4
Прибувши ж у Єрусалим, вони були прийняті Церквою, апостолами та старшими й оповіли, що Бог зробив через них.
5
Та деякі з секти фарисеїв, що були увірували, встали, кажучи, що треба їх обрізати та наказати, щоб берегли закон Мойсея.
6
От і зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу.
7
По довгій суперечці встав Петро і до них промовив: «Мужі брати!
Ви знаєте, що вже віддавна Бог вибрав був мене між вами, щоб погани з уст моїх чули слово Євангелії й увірували.
8
І серцевідець Бог засвідчив їм, давши їм Святого Духа, як і нам,
9
і не вчинив ніякої різниці між нами та між ними, очистивши вірою серця їхні.
10
Чого ж ото тепер спокушаєте Бога, бажаючи накинути учням на шию ярмо, якого ні батьки наші, ані ми не здоліли нести?
11
А втім, ми благодаттю Господа Ісуса віруємо, що спасемося так само, як ті.»
12
Затихла вся громада й почала слухати Варнаву та Павла, як вони розповідали про ті знаки та чуда, що їх Бог учинив був через них між поганами.
13
А як вони замовкли, озвався Яків і мовив: «Мужі брати, вислухайте мене!
14
Симон розповів, як Бог спершу навідався до поган, щоб узяти з-поміж них народ для імени його.
15
З тим згоджуються і слова пророків, як написано:
16
А після цього я повернуся і відбудую намет Давида занепалий;
я його руїну відбудую і знов його поставлю,
17
щоб решта людей Господа шукала, і всі народи, на яких призване ім'я моє, - каже Господь, що чинить це,
18
йому відоме споконвіку.
19
Тому я думаю, що не треба турбувати тих із поган, що навертаються до Бога,
20
але їм приписати, щоб стримувалися від нечистот ідольських, від розпусти, від задушеного та від крови.
21
Мойсей бо з давен-давна має по містах своїх проповідників, що його читають у синагогах щосуботи
22
Тоді апостоли і старші разом з усією Церквою схвалили вибрати кількох з-між себе і послати в Антіохію з Павлом та Варнавою: Юду, званого Варсавою, і Силу, мужів-проводирів поміж братами.
23
Вони написали і доручили через них ось що: «Апостоли і старші, брати ваші, братам з поган в Антіохії, Сирії та Кілікії, привіт!
24
Через те, що ми чули, як деякі з нас, вийшовши без нашого доручення, потурбували вас словами та схвилювали ваші душі,
25
то ми й постановили однодушно вибрати мужів і їх до вас послати разом з любим нам Варнавою та Павлом,
26
людьми, що душі свої віддали за ім'я Господа нашого Ісуса Христа.
27
Отож, ми вислали вам Юду й Силу, і вони усно викладуть те саме.
28
Подобалось бо Святому Духові й нам ніякого більше не складати на вас тягару, крім цього необхідного:
29
стримуватися від ідоложертвенного м'яса, крови, душенини та розпусти.
Ви добре зробите, коли будете берегтися цього.
Будьте здорові
30
Висланці ж прийшли в Антіохію і, скликавши громаду, доручили листа,
31
а вони, прочитавши його, зраділи тією втіхою.
32
Юда та Сила, які й самі були пророки, втішили і скріпили братів частим словом.
33
По деякім часі брати відпустили їх у мирі до тих, що їх вислали.
34
Сила задумав зостатися там.
35
Павло ж з Варнавою лишилися в Антіохії, де вони з багатьма іншими навчали та звіщали слово Господнє.
36
По кількох днях Павло промовив до Варнави: «Повернімось і відвідаймо братів у кожному місті в яких ми були звіщали Господнє слово, щоб довідатися, як маються
37
А Варнава хотів узяти з собою і Йоана, прозваного Марком.
38
Та Павло вважав ліпше не брати з собою того, хто відлучився від них у Памфілії і не пішов був з ними на роботу.
39
І виникла гостра суперечка, так, що вони розстались.
Варнава взяв із собою Марка й відплив до Кіпру.
40
А Павло, вибравши Силу, рушив у дорогу, переданий братами Господній благодаті.
41
І проходив він через Сирію та Кілікію, зміцняючи Церкви.