Павло промовляє до юдеїв 1-21; ув'язнення Павла 22-30

1
«Мужі брати й батьки!
Послухайте тепер мою оборону перед вами
2
Почувши, що він до них говорить єврейською мовою, вони ще більше притихли.
3
І він промовив: «Я - юдей, родом з Тарсу в Кілікії, але вихований у цім місті при ногах Гамалиїла, навчений докладно батьківського закону та ревнитель Бога, як і ви всі сьогодні.
4
Я переслідував путь цю аж до смерти, кидаючи в кайдани та запроторюючи в тюрми чоловіків і жінок;
5
як і первосвященик може мені бути свідком і вся старшина;
я навіть брав від них листи до братів у Дамаску й ішов туди, щоб привести і тих, які там були, зв'язаними в Єрусалим, щоб їх покарати.
6
І сталося, як я був у дорозі й наближався до Дамаску, десь опівдні, зненацька велике світло з неба засяяло навкруг мене;
7
я повалився на землю і почув голос, що казав до мене: Савле, Савле!
Чого ти мене переслідуєш?
8
А я озвався: Хто ти, Господи?
Він же сказав до мене: Я - Ісус Назарянин, що його ти переслідуєш.
9
Ті ж, що були зо мною, бачили світло, та не розуміли того, що говорив до мене.
10
Я спитав: Що мені, Господи, робити?
Господь сказав до мене: Встань, іди в Дамаск;
там тобі скажуть усе, що тобі постановлено робити.
11
Коли ж я від сяйва того світла не бачив, ті, що були зо мною, повели мене за руку, і я прибув до Дамаску.
12
А був там якийсь Ананія, чоловік побожний за законом, доброї слави в усіх місцевих юдеїв.
13
Він прийшов до мене і, приступивши близько, сказав мені: Савле брате, прозри!
І я тієї хвилини глянув на нього.
14
А він мовив: Бог батьків наших тебе наперед призначив спізнати його волю, бачити Праведника й чути з його уст голос;
15
бо будеш перед усіма людьми йому свідком того, що ти чув і бачив.
16
Чому ж іще зволікаєш?
Встань, охристися та обмий твої гріхи, призвавши його ім'я.
17
І сталося зо мною, як я повернувсь у Єрусалим і молився у храмі: я потрапив у захоплення.
18
І я побачив його, який до мене мовив: Спішись, вийди швидко з Єрусалиму, бо вони не приймуть твого свідоцтва про мене.
19
А я сказав: Господи, та вони добре знають, що я кидав у в'язниці та бив по синагогах тих, що вірують у тебе.
20
А коли лилась кров Стефана, твого свідка, то і я сам стояв при тому й похваляв тих, що його вбивали, і стеріг їхню одежу.
21
Та він до мене мовив: Іди, бо я пошлю тебе до поган далеко
22
І слухали вони його аж до цього слова, а потім зняли свій голос, кажучи: «Геть із землі такого!
Йому не жити
23
І як вони кричали та одежею жбурляли й кидали в повітря порох,
24
тисяцький звелів увести його в твердиню і наказав бичами його допитати, щоб дізнатись, чого вони на нього так кричали.
25
А як вони його простягнули лід ременями, Павло сказав до сотника, що стояв: «Чи дозволено вам бичувати римського громадянина, та ще й без суду
26
Почувши це сотник, пішов до тисяцького й доніс, кажучи: «(Вважай), що наміряєшся робити, бо цей чоловік - римський громадянин
27
І прийшов до Павла тисяцький та й питає: «Скажи мені, чи ти римлянин?» А він: «Так!»
28
Тоді тисяцький сказав: «Я за великі гроші здобув це громадянство.» А Павло мовив: «А я в ньому народився
29
І зараз відступили від нього ті, що хотіли робити над ним допит;
та й тисяцький злякався, довідавшися, що то був римський громадянин і що він його зв'язав.
30
Наступного дня, бажаючи довідатися достеменно, в чому юдеї його винуватять, він зняв з нього кайдани і звелів зібратися первосвященикам і всій раді, і привівши Павла, поставив його перед ними.