Чуда св.
Павла 1-10; з Мальти до Риму 11-15; проповідь та побут св.
Павла в Римі 16-31


1
Врятувавшися, ми довідалися, що острів зветься Мальта.
2
Тубільці поводилися з нами з неабияким милосердям: вони нас прийняли коло вогню, що його були запалили з-за дощу, який саме йшов, та задля холоду.
3
Коли ж Павло назбирав жмут хмизу й поклав на вогонь, змія, з приводу жару, вискочила та вчепилася до руки його.
4
Якже побачили тубільці, що гадина звисає з руки його, говорили між собою: «Цей чоловік напевно вбивця;
він урятувався від моря, але помста не дає йому жити
5
А він, скинувши у вогонь гадину, не зазнав ніякого лиха.
6
Вони гадали, що він спухне або впаде зненацька мертвим.
Довго чекали та, бачачи, що нічого незвичайного з ним не сталося, змінили думку й почали говорити, що він - бог.
7
А був поблизу того місця маєток начальника острова, на ім'я Публій, що прийняв нас і гостив три дні ласкаво.
8
Та якраз сталося, що батько Публія, хворий на гарячку й на червінку, лежав у ліжку.
Павло ввійшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки, оздоровив його.
9
Коли ж це сталось, теж інші на острові, які мали недуги, приходили й оздоровлялись.
10
Вони нас за те всякими почестями вшанували, а коли ми відпливали, понакладали все для нас необхідне.
11
Після трьох місяців ми відпливли на олександрійськім кораблі, що перезимував на острові й мав ознаку Діоскурів.
12
Причаливши в Сиракузах, ми там перебули три дні.
13
Звідси, обпливши, прибули в Реґію.
А по однім дні, через те, що знявся південний вітер, причалили на другий день у Путеолі,
14
де знайшли братів, які нас запросили перебувати в них сім день.
Так прибули ми до Риму.
15
А звідтіля брати, довідавшись, що ми прибули, вийшли нам назустріч аж до Форуму Аппія та до Трьох Таверн.
Побачивши їх, Павло подякував Богові і посмілішав.
16
І коли ввійшли у Рим, Павлові було дозволено жити окремо разом з вояком, який його стеріг.
17
Через три дні Павло скликав до себе знатніших юдеїв.
А як вони зійшлися, він до них промовив: «Я, мужі брати, нічого не зробив проти народу чи батьківських звичаїв, а всеж ув'язнено мене в Єрусалимі і передано в руки римлян.
18
Вони, розсудивши мою справу, хотіли мене відпустити, бо в мені не було ніякої смертної вини.
19
А що юдеї противилися тому, я був примушений покликатися на кесаря, - не щоб я хотів у чомусь народ мій оскаржити.
20
З отого приводу я покликав вас, щоб вас побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїля мене заковано в оці кайдани
21
А ті йому сказали: «Ми ані листів про тебе не одержали з Юдеї, ані з братів ніхто не прийшов, і не звістив і не говорив про тебе щось лихе.
22
Однак, ми бажали б довідатися від тебе, що ти думаєш, бо про цю секту нам відомо, що їй спротивляються всюди
23
І призначивши йому день, прийшло їх більше до його домівки.
Він викладав їм, свідчивши про Царство Боже, і переконував їх про Ісуса з закону Мойсея та пророків, - від ранку аж до вечора.
24
Деяких переконували його слова, а деякі не йняли віри.
25
І бувши в незгоді між собою, почали розходитися, коли Павло до них промовив лиш одне це слово: «Добре прорік був Святий Дух через пророка Ісаю до батьків ваших кажучи:
26
Піди до цього народу і скажи: Ви слухатимете вухами, і не зрозумієте, дивитиметесь очима, і не побачите.
27
Бо серце цього народу затовстіло й вони вухами тяжко чули, і очі свої зажмурили, щоб часом не бачити очима, і вухами щоб не чути, щоб не зрозуміти серцем і не навернутись, та щоб я не оздоровив їх.
28
Нехай, отже, буде вам відомо, що це спасіння Боже було послане поганам: і вони почують
29
Коли ж це сказав, юдеї відійшли, сильно сперечаючися між собою.
30
Павло перебув повних два роки в найнятій хаті та приймав усіх, що приходили до нього,
31
проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з повною сміливістю та без перешкоди.