Ананія і Сафіра 1-11; зріст першої громади 12-16; ув'язнення апостолів 17-33; порада Гамалиїла 34-42

1
Один чоловік, на ім'я Ананія, з своєю жінкою Сафірою продав маєток
2
і сховав дещо з ціни, - а знала про те і його жінка;
решту ж приніс і поклав у ногах апостолів.
3
Тоді Петро сказав: «Ананіє, чому то сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа і ховати частину ціни поля?
4
Хіба те, що ти мав, не твоє було, і коли його продав, гроші не були у твоїй владі?
Чому ж ото ти зважився у своєму серці на той учинок?
Ти обманув не людей, а Бога
5
Почувши ці слова, Ананія впав та й умер.
І страх великий огорнув усіх тих, що чули те.
6
Тоді молодші встали, обгорнули його, взяли набік і поховали.
7
Через яких може три години, не знаючи, що сталося, увійшла його жінка.
8
Озвався Петро до неї: «Скажи мені, чи ви за стільки то були продали полеВона відповіла: «Так, за стільки
9
Тоді Петро до неї: «Як то, що ви змовилися, щоб спокушувати Господнього Духа?
Ось ноги тих, що поховали твого чоловіка на порозі, вони й тебе винесуть
10
І вмить вона впала йому в ноги та й умерла.
Хлопці ж увійшли й застали її мертву, і, винісши, поховали біля її чоловіка.
11
Великий страх обняв усю Церкву і всіх, що чули про те.
12
Руками апостолів робилося багато знаків і чудес у народі.
Усі вони перебували однодушно у притворі Соломона,
13
і ніхто сторонній не насмілювався до них пристати;
однак народ хвалив їх вельми.
14
Віруючих дедалі більше й більше приставало до Господа, сила жінок і чоловіків;
15
так, що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях і на ліжках, щоб, як ітиме Петро, бодай тінь його на когонебудь з них упала.
16
Сила людей збиралась навіть з довколишніх міст Єрусалиму, несучи хворих та тих, що їх мучили нечисті духи, і вони всі видужували.
17
Устав тоді первосвященик і всі ті, що були з ним, - то була секта садукеїв, - і, повні заздрощів,
18
наклали руки на апостолів і вкинули їх до громадської в'язниці.
19
Але вночі ангел Господень відчинив двері в'язниці й, вивівши їх, мовив:
20
«Ідіть і, ставши в храмі, говоріть до народу всі слова життя цього
21
Почувши це, вони удосвіта ввійшли у храм і почали навчати.
Тим часом прийшов первосвященик і ті, що були з ним, скликали синедріон і всіх старших синів Ізраїля і послали у в'язницю привести їх.
22
Та як слуги прибули, не знайшли їх у в'язниці і, повернувшися, оповіли:
23
«В'язницю ми знайшли замкнену з усякою безпекою і сторожів на варті при дверях, та, відчинивши, всередині ми не знайшли нікого
24
Почувши ці слова, наставник храму і перовосвященики збентежилися, (не знаючи), що воно могло статися.
25
Аж тут прибув хтось і звістив: «Он ті мужі, яких ви вкинули у в'язницю, стоять у храмі і народ навчають
26
Тоді наставник пішов із слугами, привів їх, та не насильно, боялись бо народу, щоб не побив їх камінням.
27
Привівши їх, поставили перед синедріоном, а первосвященик спитав їх:
28
«Чи ж ми не були вам заборонили строго цим ім'ям не навчати?
І ось ви вашою наукою сповнили Єрусалим і хочете навести на нас кров цього чоловіка
29
Озвавшись тут Петро й апостоли, сказали: «Слухатися слід більше Бога, ніж людей!
30
Бог батьків наших воскресив Ісуса, якого ви вбили, повісивши на дереві.
31
Його Бог підняв правицею своєю, як князя і Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів.
32
І ми свідки цих подій, і Дух Святий, що його Бог дав тим, які йому коряться
33
Почувши це, вони розлютилися і задумали їх убити.
34
Тоді один фарисей, на ім'я Гамалиїл, законовчитель, поважаний усім народом, устав серед синедріону, повелів вивести на хвилину людей,
35
і сказав до них: «Мужі ізраїльські!
Зважайте на те, що маєте робити цим людям.
36
Останніми цими днями встав був Тевда і казав, що він хтось великий;
до нього пристало яких чотириста чоловіка;
його вбито, й усі, що за ним тягнули, розпорошилися і зійшли нінащо.
37
А після цього, під час перепису, устав був Юда галилейський і потягнув народ за собою, але й він загинув, і всі ті, що за ним тягнули, були розігнані.
38
Отож, я нині кажу вам: Зоставте тих людей, лишіть їх, бо коли від людей цей задум чи ця справа, вона сама собою розпадеться.
39
Коли ж від Бога, ви не здолієте звести їх зо світу, - щоб ви часом не стали противниками БогаПослухалися вони його ради.
40
І, прикликавши апостолів, вибили їх і, заборонивши говорити в ім'я Ісуса, відпустили.
41
Вийшли апостоли з синедріону, раді, що удостоїлися перенести зневагу за ім'я Ісуса.
42
І щодня в храмі й по домах не переставали навчати й звіщати Христа Ісуса.