Промова Стефана 1-53; і каменування його 54-60

1
А первосвященик спитав: «Чи воно справді так?»
2
Він же відповів: «Мужі брати й отці, слухайте: Бог слави з'явився батькові нашому Авраамові, як він ще був у Месопотамії, перш ніж він оселивсь у Харані,
3
і сказав до нього: Вийди з землі твоєї і з роду твого, і йди в землю, яку покажу тобі.
4
Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселивсь у Харані;
а звідси, як умер його батько, (Бог) переселив його у цю землю, в якій живете нині.
5
І не дав йому в ній спадщини ані на ступінь ноги, але обіцяв дати її йому в посілість, і його потомкам після нього, хоч у нього й не було дитини.
6
А Бог сказав йому, що його потомство буде захожим у чужій країні, і його поневолять, і будуть гнобити чотириста років.
7
Але народ, що вони йому будуть служити, - сказав Бог, - я буду судити, а після цього вони вийдуть і служитимуть мені на оцім місці.
8
І дав йому союз обрізання, тож Авраам породив Ісаака й на восьмий день його обрізав, а Ісаак - Якова, а Яків -дванадцять патріярхів.
9
А патріярхи із заздрости продали Йосифа у Єгипет, та Бог був з ним
10
і визволив його з усіх його скорбот, і дав йому мудрість і ласку перед фараоном, царем єгипетським, а цей настановив його правителем над Єгиптом та над усім домом.
11
Аж тут настала голоднеча по всьому Єгипті й Ханаані та велике лихо, і наші батьки не знаходили поживи.
12
Зачувши ж Яків, що в Єгипті є збіжжя, послав туди перше батьків наших;
13
а другим разом Йосиф дав себе пізнати своїм братам, і фараонові стало відомим походження Йосифа.
14
А Йосиф послав і прикликав до себе свого батька Якова й усю родину - сімдесят п'ять душ.
15
От і зійшов Яків у Єгипет і помер, сам він і батьки наші.
16
І перенесли їх у Сихем, і поклали в гробі, що його Авраам був собі купив за ціну срібла в синів Хамора у Сихемі.
17
Якже наближався час обітниці, що нею Бог поклявся був Авраамові, народ розрісся і намножився в Єгипті,
18
аж поки настав інший цар в Єгипті, що не знав Йосифа.
19
Він, обходячись підступно з нашим людом, гнобив батьків наших і змушував їх викидати власних дітей, щоб вони не жили.
20
І саме під ту пору народився Мойсей і був угодний Богу;
його годовано три місяці у домі батька його.
21
Коли ж він був викинутий, взяла його дочка фараонова і вигодувала його собі за сина.
22
І Мойсея вивчено всієї мудрости єгиптян, і він був сильний у своїх словах і ділах.
23
А як йому сповнилося сорок років, спало йому на думку відвідати братів своїх, синів Ізраїля;
24
і як він побачив, що одному з них чинили кривду, заступився за нього і відомстив покривдженого, вбивши єгиптянина.
25
Брати його, гадав собі, зрозуміють, що Бог його рукою давав спасіння їм;
але вони не зрозуміли.
26
На другий день з'явився їм, як вони бились, і єднав їх у мирі, кажучи: Мужі, ви ж брати, чому один одному завдаєте кривду?
27
А той, що кривдив ближнього, відіпхнув його і мовив: Хто це тебе поставив над нами князем і суддею?
28
Чи не хочеш ти й мене вбити, як учора вбив єгиптянина?
29
При цім же слові втік Мойсей і жив приходнем у землі Мідіянській, де породив двох синів.
30
Коли минуло сорок років, з'явився йому в пустині гори Синаю ангел у полум'ї куща вогняного.
31
Мойсей, побачивши, здивувався тим видінням;
та коли підійшов ближче, щоб придивитись, пролунав голос Господній:
32
Я - Бог твоїх батьків, Бог Авраама, Ісаака та Якова.
- Увесь тремтячи, Мойсей не зважувався глянути.
33
Тоді Господь сказав до нього: Скинь з ніг твоїх взуття, бо місце, де стоїш - земля свята.
34
Бачив я, бачив муку мого народу в Єгипті і стогін його почув я, і от зійшов їх визволити.
Ходи ж тепер, пошлю тебе в Єгипет.
-
35
Оцього Мойсея, якого вони відцурались, кажучи: Хто тебе поставив князем і суддею?
- оцього Бог послав як князя та збавителя, за посередництвом ангела, що йому в кущі з'явився.
36
Оцей вивів їх, робивши чудеса та знаки в Єгипетській землі й у Червонім морі, й у пустині сорок років.
37
Це той Мойсей, що сказав синам Ізраїля: Бог воздвигне з-поміж братів ваших пророка, як мене.
38
Це той що в громаді, на пустині був з ангелом, який говорив до нього на горі Синай, та з нашими батьками;
то він одержав живі слова, щоб вам їх передати.
39
Це той, якому батьки наші коритись не хотіли, а відіпхнули його й серцями своїми повернулись у Єгипет,
40
кажучи, Аронові: Зроби нам богів, які б ходили перед нами;
бо той Мойсей, що вивів нас з Єгипетського краю - не відаємо, що з ним сталося.
41
І теля зробили собі тими днями, і жертви приносили бовванові, і були раді ділом рук своїх.
42
І відвернувся Бог і видав їх, щоб служили небесному війську, як то написано у книзі пророків: Чи ви приносили мені заколене і жертви за сорок років у пустині, доме Ізраїля?
43
Ви носили намет Молоха і зорю бога Рефана, образи, що ви собі зробили, щоб їм поклонятись!
Тому виселю вас поза Вавилон.
44
У наших батьків був намет свідоцтва у пустині, як повелів був той, хто говорив до Мойсея зробити його за зразком, що його він бачив.
45
Його наші батьки взяли і винесли з Ісусом у землю, що нею погани володіли, яких Бог вигнав був з-перед обличчя батьків наших, аж до днів Давида,
46
що знайшов ласку перед Богом і просив знайти житло для Бога Якова.
47
А Соломон збудував йому дім.
48
Та не в рукотворених проживає Всевишній як пророк говорить:
49
Небо - престол мій, земля ж -підніжок ніг моїх.
Який дім ви мені збудуєте, каже Господь, або яке місце мого відпочинку?
50
Хіба то не моя рука створила те все?
51
Ви, твердошиї та необрізані серцем і вухом!
Ви завжди противитеся Духові Святому!
Які батьки ваші, такі й ви.
52
Кого з пророків не гонили батьки ваші?
Вони вбили тих, що наперед звіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями;
53
ви, що одержали закон через звістування ангелів, але не зберігали його
54
Почувши це, вони розлютилися своїм серцем і скреготали зубами на нього.
55
(Стефан же), повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога,
56
і мовив: «Ось бачу відкрите небо і Сина Чоловічого, який стоїть по правиці Бога
57
Вони ж закричали голосом великим і, затуливши вуха свої, кинулись на нього разом
58
та вивели за місто, і почали каменувати.
Свідки ж поклали свою одежу у ногах хлопця, що звався Савло.
59
І каменували Стефана, який взивав, мовивши: «Господи Ісусе, прийми дух мій!»
60
А впавши на коліна, закликав сильним голосом: «Господи, не постав їм цього за гріх!» І промовивши це, смертю заснув.