Переслідування в Єрусалимі 1-3; Филип у Самарії 4-8; Симон ворожбит 9-25; Филип христить етіопського вельможу 26-40

1
Савло ж погоджувався з його вбивством.
І настало того дня велике переслідування Церкви, що в Єрусалимі.
Всі, крім апостолів, розсипались по селах Юдеї та Самарії.
2
Побожні люди поховали Стефана і зчинили великий плач по ньому.
3
Савло ж руйнував Церкву: вдираючись до хат, виволікав чоловіків та жінок і передавав їх у в'язницю.
4
Ті, отже, що порозсипались, ходили по країні й звіщали слово (Боже).
5
Так і Филип, прийшовши в місто Самарію, проповідував їм Христа.
6
А народ однодушне уважав на те, що Филип говорив, слухаючи його й бачивши ті знаки, що він чинив,
7
бо з багатьох виходили нечисті духи, що в них були, кричачи голосом великим, і сила паралітиків та кривих видужувала.
8
Радість же була велика в тім місті.
9
А був перед тим у тому місті один чоловік, Симон на ім'я, що займався чаклунством і дивував люд самарійський та видавав себе за щось велике.
10
За ним усі від найменшого до найбільшого слідом ходили, кажучи: «Цей чоловік - сила Божа, що її звуть великою
11
Отож вони до нього були уважні, бо він довго дивував їх чарами своїми.
12
Та як повірили Филипові, що звіщав їм царство Боже й ім'я Ісуса Христа, христились чоловіки й жінки.
13
Увірував тоді й сам Симон і, охристившись, перебував з Филипом;
а бачивши знаки й великі чуда, що робились, дивувався.
14
Довідавшися, що Самарія прийняла слово Боже, апостоли, які були в Єрусалимі, послали до них Петра і Йоана.
15
Ці прийшли й помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого,
16
бо він ще не зійшов був ні на кого з них, а лише були охрищені в ім'я Господа Ісуса.
17
Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Святого Духа.
18
Якже побачив Симон, що через накладання апостольських рук дається Дух, приніс їм гроші
19
і каже: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, прийняв Святого Духа
20
Петро ж сказав до нього: «Срібло твоє нехай з тобою буде на погибіль, бо ти за гроші думав придбати дар Божий.
21
Нема тобі у цій справі ні частки, ні спадщини, бо твоє серце не праве перед Богом.
22
Покайся, отже, за лукавство своє і проси Господа, може буде відпущена тобі ця думка твого серця;
23
бо ти, як бачу, в гіркій жовчі і путах неправди
24
А Симон відповів, кажучи: «Моліться ви до Господа за мене, щоб на мене ніщо не найшло з того, що ви сказали
25
Отож, вони, засвідчивши і звістивши слово Господнє, повернулися в Єрусалим, і благовістили чимало сіл самарійських.
26
Ангел же Господній промовив до Филипа, кажучи: «Встань та піди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалиму в Газу;
вона безлюдна
27
І встав він і пішов.
Аж ось, етіопський муж, скопець, вельможа Кандаки, етіопської цариці, що був над усім її скарбом та що прийшов був в Єрусалим на прощу, -
28
він повертався, сидячи на своїй колісниці й читаючи пророка Ісаю.
29
Сказав Дух до Филипа: «Підійди і пристань до цієї колісниці
30
Підбіг Филип і почув, що той читав пророка Ісаю, і сказав до нього: «Чи розумієш, що читаєш
31
А він відповів: «Та як можу, коли ніхто мене не наставить?» І попросив Филипа зійти й сісти біля нього.
32
Місце ж Писання, що той читав було це: «Його вели на заріз, мов овечку, мов те ягнятко перед тим, хто стриже його, безголосне;
так він не відкриває рота свого.
33
В його приниженні відмовили йому суд.
Рід його хто може оповісти?
Життя бо його від землі вирвано
34
Озвався скопець і мовить до Филипа: «Скажи, будь ласка, про кого це пророк говорить?
Про себе самого, чи про іншого кого
35
Тоді Филип відкрив уста свої і, почавши від цього Писання, благовістив Ісуса йому.
36
А коли вони їхали шляхом, прибули до води якоїсь, і скопець каже: «Он вода!
Що забороняє мені охриститись
37
Сказав же Филип: «Коли віриш з усього серця, - можнаВідповідаючи, сказав: «Вірю, що він є Син Божий
38
І повелів, щоб колісниця стала, і вони обидва - Филип та скопець - зійшли у воду і він охристив його.
39
А коли вони вийшли з води, Дух Господній пірвав Филипа, і скопець не бачив його більше;
він їхав, радіючи, дорогою своєю.
40
Филип же опинився в Азоті й по дорозі звіщав Євангелію всім містам, аж поки не прийшов у Кесарію.