Навернення Савла 1-30; Петро оздоровляє Енея 31-35; і Тавиту 36-43

1
Савло, іще дихаючи погрозою та вбивством на Господніх учнів, прийшов до архиєрея
2
і попросив у нього листів у Дамаск до синаног, щоб, коли знайде якихнебудь чоловіків та жінок, що тримаються цього визнання, привести їх зв'язаними в Єрусалим.
3
Коли ж він був у дорозі й наближався до Дамаску, зненацька засяяло навкруг нього світло з неба,
4
і він, упавши на землю, почув голос, що говорив до нього: «Савле, Савле!
Чого мене переслідуєш
5
Він запитав: «Хто ти, Господи?» А той: «Я - Ісус, що його ти переслідуєш.
6
Встань же, та йди в місто, і тобі скажуть, що маєш робити
7
А мужі, що йшли з ним, стояли онімілі з дива, бо вони чули голос, але не бачили нікого.
8
Встав Савло з землі, і хоч очі його були відкриті, не бачив він нічого.
Тож узяли його за руку і ввели у Дамаск.
9
Був він там три дні невидючим;
не їв і не пив нічого.
10
А був у Дамаску один учень, на ім'я Ананія.
Господь сказав до нього у видінні: «Ананіє!» Той озвався: «Ось я, Господи
11
Тоді Господь до нього: «Встань та йди на вулицю, що зветься Простою, і шукай у домі Юди Савла, на ім'я Тарсянина: он він молиться
12
І бачив (Савло) у видінні чоловіка, на ім'я Ананія, як він увійшов і поклав на нього руки, щоб прозрів знову.
13
Ананія ж відповів: «Господи, чув я від багатьох про того чоловіка, скільки він зла заподіяв твоїм святим в Єрусалимі.
14
Та й тут він має владу від архиєреїв в'язати всіх, що прикликають твоє ім'я
15
Але Господь сказав до нього: «Іди, бо він для мене вибране знаряддя, щоб занести моє ім'я перед поган, царів, і синів Ізраїля.
16
Я бо йому покажу, скільки він має витерпіти за моє ім'я
17
Відійшов Ананія і, увійшовши в дім та поклавши на Савла руки, мовив: «Савле, брате!
Господь послав мене, Ісус, що з'явився тобі в дорозі, якою ти йшов, щоб ти прозрів знову і сповнився Святим Духом
18
І вмить немов луска з очей йому впала, і він прозрів знову, і зараз же христився.
19
Потім прийняв поживу та покріпився на силах.
І перебув кілька днів з учнями, які були в Дамаску;
20
і зараз же почав по синагогах проповідувати Ісуса, що він - Син Божий.
21
Усі, що чули, дивувались і казали: «Чи це не той, що в Єрусалимі лютував проти тих, які це ім'я призивають, та й що сюди прибув на те, щоб зв'язаними їх вести до архиєреїв
22
А Савло дедалі дужчав і бентежив юдеїв, які мешкали в Дамаску, доводячи, що цей (Ісус) - Христос.
23
Як минуло доволі часу, юдеї змовилися, щоб його вбити,
24
але Савло довідався про їхню змову.
День і ніч чатували вони при воротях, щоби його вбити.
25
Та учні взяли його вночі й по мурі спустили в коші.
26
Прибувши ж у Єрусалим, він пробував пристати до учнів, та всі його боялися, не віривши, що він учень.
27
Тоді Варнава взяв його, привів до апостолів і розповів їм, як він у дорозі бачив Господа і що говорив до нього, і як він проповідував відважно в Дамаску ім'я Ісуса.
28
І він був з ними, виходячи і входячи до Єрусалиму та проповідуючи сміливо ім'я Господнє;
29
а й розмовляв і змагався з гелленістами, однак вони намагались його вбити.
30
Брати ж, довідавшись про те, відвели його в Кесарію і вислали в Тарс.
31
Отож, Церква по всій Юдеї, Галилеї і Самарії мала спокій;
будуючись і ходячи в Господнім страсі, наповнялася вона втіхою Святого Духа.
32
І сталося, що Петро, обходячи всі усюди, прибув і до святих, що мешкали в Лідді.
33
Там він знайшов одного чоловіка, на ім'я Еней, що лежав на ліжку вісім років і був паралітик.
34
Петро сказав до нього: «Енею, Ісус Христос тебе оздоровляє.
Устань і сам постели собі ліжко!» І вмить той підвівся.
35
І бачили його всі мешканці Лідди та Сарону, і навернулися вони до Господа.
36
Була ж у Яффі одна учениця, на ім'я Тавита, що значить у перекладі Дорка (Сарна).
Вона була повна добрих діл та милостині, що чинила.
37
І сталося тими днями, що вона занедужала й умерла.
Обмили її і поклали в горниці.
38
А що Лідда лежить близько Яффи, учні, почувши, що Петро там, послали двох чоловіків з просьбою до нього: «Не отягайся прийти аж до нас!»
39
Петро негайно рушив з ними.
І як прийшов, вони його повели наверх у горницю, де всі вдови оточили його з плачем, показуючи йому туніки й плащі, що їх робила Дорка, бувши з ними.
40
Велівши всім вийти з хати, Петро став на коліна й почав молитися, а повернувшись до тіла, мовив: «Тавито, встань!» І та відкрила свої очі й, побачивши Петра, сіла.
41
Він же подав їй руку та й підвів її і, прикликавши святих та вдів, поставив її живою.
42
Довідалась про це вся Яффа, і багато повірило в Господа.
43
Доволі днів Петро перебув у Яффі в одного гарбаря Симона.