Справедлива кара 1-10; благання про ласку 11-18; визнання своєї провини 19-26; обітниця про поворот 27-35

1
Тому й здійснив Господь слово своє, що виповів був проти нас і проти правителів наших, які правили Ізраїлем, проти царів наших, проти князів наших, проти ізраїльтян та проти юдеїв.
2
Під усім простором небесним не було зроблено того, що він учинив у Єрусалимі згідно з написаним у законі Мойсея,
3
що кожний з нас їстиме м'ясо свого сина, кожен - м'ясо своєї дочки.
4
Він видав їх у підлеглість усім царствам, що навкруги нас, на наругу й дивовижу усім народам навколо, куди Господь їх порозкидав.
5
І вони були під сподом замість бути зверху, за те, що ми згрішили супроти Господа, Бога нашого, й не слухались його голосу.
6
Господеві, Богу нашому, справедливість, нам же та батькам нашим - сором на обличчях наших, як воно й є нині.
7
Усі ті нещастя, що Господь заповів проти нас, спіткали нас,
8
і ми не благали обличчя Господнє й не відвернулись - кожний з нас - від думок нашого лукавого серця.
9
І Господь невсипущий був над нещастям, тож і навів їх на нас, бо Господь справедливий у всіх ділах своїх, що про них нам заповідав.
10
Та ми не слухалися голосу його, не ходили за Господніми веліннями, що їх він був виставив перед нами.
11
Тож і тепер, Господи, Боже Ізраїля, що вивів єси народ твій з Єгипетського краю сильною рукою знаками та чудесами, потугою великою та раменом високим, і звеличився єси ім'ям своїм, як воно й є нині, -
12
згрішили ми, були нечестиві, були несправедливі, Господи Боже наш, супроти всіх твоїх заповідей.
13
Нехай же твій гнів відвернеться від нас, бо мало нас лишилось між народами, де ти порозкидав нас.
14
Вислухай, Господи, нашу молитву й наше благання, і визволь нас, себе ради, й дай нам ласку в тих, які відвели нас у полон,
15
щоб уся земля знала, що ти Господь, Бог наш, бо ім'я твоє прикликане на Ізраїля та на рід його.
16
Господи, споглянь із твого святого житла й згадай за нас, прихили, Господи, своє вухо й вислухай!
17
Розплющ свої очі й подивися, бо не мертві в аді, що їхній дух у них узято з їхнього нутра, дадуть Господеві славу і справедливість,
18
лише душа, що уболіває понад міру, те, що ходить зігнуте й безсиле, та очі померклі й душа голодна - воздадуть тобі, Господи, славу й справедливість.
19
Не заради заслуг батьків наших та царів наших зливаємо ми наше благання перед тобою, Господи, Боже наш.
20
Ти бо зіслав на нас гнів твій і твоє обурення, як заповів був через слуг твоїх пророків, мовлявши:
21
«Так говорить Господь: Нахиліть вашу шию і служіть цареві вавилонському, й ви осядете в землі, що її я дав батькам вашим.
22
Коли ж ви не послухаєтесь голосу Господнього, не служитимете вавилонському цареві,
23
то я зроблю так, що по містах Юди й у Єрусалимі вмовкне голос веселощів та радощів голос, голос молодого й голос молодої, й увесь край стане безлюдним, без мешканців
24
Та ми не послухали голосу твого й не служили вавилонському цареві;
тоді ти здійснив свої слова, які заповів єси через своїх слуг пророків, мовляв, кості царів наших і кості батьків наших будуть викинуті з їхнього місця.
25
І ось вони справді викинуті на спеку дня й на холод ночі.
Вони померли серед страшної нужди з голоду, від меча й від пошести.
26
І вчинив єси зо свого дому, що на нього прикликане твоє ім'я, те, чим він є сьогодні, з-за злоби дому Ізраїля та дому Юди.
27
Однак, ти, Господи, Боже наш, чинив з нами за всією твоєю добротою й за всією твоєю милістю,
28
як заповів єси був через слугу свого Мойсея, коли був повелів йому перед синами Ізраїля списати твій закон, мовлявши:
29
«Як ви не послухаєтесь мого голосу, ота велика сила народу напевно стане малою між народами, серед яких я вас порозкидаю;
30
бо знаю, що вони мене не послухаються, це бо народ тугошиїй.
А в країні їхнього вигнання вони схаменуться
31
й зрозуміють, що я - Господь, Бог їхній.
Я дам їм серце й вуха, що будуть слухати,
32
і вони прославлять мене в землі свого вигнання та й згадають моє ім'я
33
і відвернуться від своєї впертости і від своїх лихих учинків, коли пригадають собі долю своїх батьків, які згрішили перед Господом.
34
Тоді я поверну їх назад у край, про який я клявся їхнім батькам Авраамові, Ісаакові та Якову, і вони ним заволодіють.
Я розмножу їх і вони не поменшають.
35
Я заключу з ними союз вічний і буду їхнім Богом, а вони будуть моїм народом.
Я не прожену більше свого народу, Ізраїля, з землі, яку я їм дав.»