Історія з трьома товаришами Даниїла 1-24; хвальна пісня Азарії у розпаленій печі 25-50; пісня трьох юнаків 51-90; цар визнає чудо 91-100

1
Цар Навуходоносор звелів зробити золотого боввана, 60 ліктів заввишки й 6 ліктів завширшки, й наказав поставити його на рівнині Дура у Вавилонській області.
2
І послав цар Навуходоносор зібрати сатрапів, правителів, намісників, воєвод, скарбників, суддів, радників та всіх володарів країн, аби прийшли на врочисте відкриття боввана, якого поставив цар Навуходоносор.
3
І зібралися сатрапи, правителі, намісники, воєводи, скарбники, судді, радники й усі владці країн на врочисте відкриття боввана, що його поставив цар Навуходоносор, і стали перед бовваном, якого поставив цар Навуходоносор.
4
Тоді окличник гукнув голосно: «Вам, о народи, племена й язики, звелено:
5
Тієї хвилі, як почуєте звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел та гудьби й усякого роду музичних приладів, ви впадете ниць і вклонитеся золотому бовванові, що поставив його цар Навуходоносор.
6
А хто не впаде ниць і не вклониться, вмить буде вкинутий у піч, розжарену вогнем
7
Тим то коли всі народи почули звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел, гудьби й усякого роду музичних приладів, попадали всі народи, племена й язики й вклонилися золотому бовванові, що поставив його цар Навуходоносор.
8
Саме в той час деякі халдеї приступили з доносом на юдеїв.
9
Вони заговорили й сказали цареві Навуходоносорові: «Царю, жий повіки!
10
Ти, царю, дав наказ, аби кожен чоловік, як почує звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел, гудьби та іншого роду музичних: приладів, упав ниць і вклонився золотому бовванові;
11
а хто не впаде ниць і не вклониться, буде вкинутий у піч, розжарену вогнем.
12
Та мужі юдейські, що ти настановив був над справами Вавилонського краю - Седрах, Мисах та Авденаго, - ці мужі нехтують твоїм наказом, царю: вони твоїм богам не служать і золотому бовванові, що ти поставив, не кланяються
13
Тоді Навуходоносор, розгніваний і лютий, звелів привести Седраха, Мисаха та Авденаго;
і привели цих мужів перед царя.
14
Навуходоносор заговорив до них і мовив: «Чи ви, Седраху, Мисаху та Авденаго, справді моїм богам не хочете служити й золотому бовванові, що я поставив, не хочете кланятись?
15
Отож тепер, якщо ви готові, скоро почуєте звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гуслів, гудьби та всякого роду музичних приладів, впасти ниць і вклонитись бовванові, що я звелів зробити - гаразд;
якщо ж не вклонитесь, умить будете вкинуті в піч, розжарену вогнем, і тоді який бог визволить вас із моєї руки
16
Седрах, Мисах та Авденаго у відповідь цареві Навуходоносорові сказали: «Ми не маємо потреби тобі на це відповідати.
17
Коли Бог, якому ми служимо, зможе нас визволити з печі, розжареної вогнем, він визволить нас, царю, й з твоєї руки,
18
а коли ні, то нехай тобі, царю, буде відомо, що ми твоїм богам не служитимемо й золотому бовванові, що ти поставив, не вклонятимемось
19
Тоді Навуходоносор запалав люттю, і вигляд його обличчя змінився супроти Седраха, Мисаха й Авденаго.
Заговорив він знову й повелів розпалити піч усемеро більше, ніж її звичайно розпалювано,
20
і наказав найдужчим мужам із свого війська зв'язати Седраха, Мисаха й Авденаго та й вкинути їх у піч, розжарену вогнем.
21
І зараз же їх зв'язано у їхній спідній та верхній одежі, з їхніми завоями на голові й з іншим убранням на них і вкинуто в піч, розжарену вогнем.
22
Але що наказ царя був суворий, і піч була розпалена незвичайно, полум'я від вогню вбило тих мужів, що вкидали Седраха, Мисаха й Авденаго.
23
Ці ж троє мужів - Седрах, Мисах та Авденаго - впали в піч, розпалену вогнем, зв'язані.
24
І ходили вони серед полум'я, хваливши Бога й благословивши Господа.
25
Встав Азарія і, відкривши уста свої серед вогню, помолився і так промовив:
26
«Благословен єси, Господи, Боже батьків наших, і хвали достойний;
ім'я твоє преславне на всі віки;
27
бо ти праведний у всьому, що вчинив єси нам, і всі діла твої праведні, й усі дороги твої праві, і присуди твої усі - правдиві.
28
Ти учинив присуди правдиві в усьому тому, що навів на нас і на святе місто батьків наших, на Єрусалим.
Так!
Присудом правдивим навів єси все те гріхів наших ради.
29
Бо згрішили ми, вчинили беззаконство, від тебе відступивши;
ми згрішили у всьому й заповідей твоїх не слухали.
30
Ми їх не пильнували, не чинили, як ти нам заповідав, щоб нам добре було.
31
І все, що ти навів на нас, усе, що ти вчинив єси нам, - ти присудом учинив правдивим.
32
Ти видав нас у руки супостатів беззаконних, відступників мерзенних, і несправедливому й найгіршому на всій землі цареві.
33
І нині нема як нам уста розтулити наші: ганьба й сором покрили слуг твоїх і тих, що тебе шанують.
34
Не відкидай же нас навіки імени твого ради, і не розривай завіту твого.
35
Не забирай від нас милости твоєї, Авраама твого улюбленого ради й Ісаака, слуги твого, й Ізраїля, святого твого,
36
яким ти обіцяв був, що розмножиш їхнє потомство, як на небі зорі і як пісок при березі морському.
37
О, Господи, ми стали менші від усіх народів, принижені ми нині по всій землі гріхів наших ради.
38
Оце тепер нема у нас ні князя, ні вождя, ні пророка, ні всепалення, ні жертви, ні офіри, ні кадила, ні місця, де б приносити первоплоди і знаходити твоє милосердя.
39
Якби ж то ти міг нас прийняти скрушеного серця ради й смиренного духу!
Як усепалення баранів та волів, як безліч тучних ягнят,
40
так нехай буде перед тобою наша жертва нині, що хочемо тобі принести, бо нема сорому тим, що на тебе уповають.
41
І нині ми слідуємо за тобою всім серцем;
ми тебе боїмося і твоє обличчя шукаємо - не сороми ж нас!
42
Але обходься з нами за твоєю лагідністю і за твоєю милістю великою.
43
Вирятуй нас твоїми чудесами!
О Господи, дай славу імені твоєму!
44
Хай осоромляться усі ті, що твоїм слугам зло чинять;
хай засоромляться, позбавлені всієї своєї могутности, нехай розіб'ється їхня сила!
45
Нехай знають, що ти, Господи, Бог єдиний і славний на всю вселенну
46
Царські слуги, що вкинули їх, не переставали розпалювати печі ропою, смолою, клоччям та хмизом,
47
так що полум'я піднялось на 49 ліктів поверх печі,
48
і, вибухнувши, спалило тих халдеїв, що їх сягнуло при печі.
49
Ангел же Господній зійшов з Азарією та його товаришами в піч, віддалив розпалений вогонь від печі
50
і вчинив у середині печі так, немов би там повівав вітерець росистий, і вогонь їх зовсім не торкнувся, не завдав їм болю і не скоїв їм ніякої шкоди.
51
Тоді ті троє, немов одними устами, взяли хвалити, славити й благословляти в печі Бога, промовляючи:
52
«Благословен єси, Господи, Боже батьків наших, і достохвальний і вельми возносимий повіки;
благословенно ім'я твоє святе й славне, і вельми достохвальне й возносиме повіки.
53
Благословен єси у твоїм святім, славнім храмі і вельми хвальний і вельми славний повіки.
54
Благословен єси на престолі царства твого, і вельми воспіваний і вельми возносимий повіки.
55
Благословен єси, що взираєш на безодні і возсідаєш на херувимах.
56
Благословен єси на небесній тверді, і хвальний і прославлений повіки.
57
Благословіте Господа, усі діла Господні!
Хваліте й возносіте його повіки.
58
Благословіте Господа, ангели Господні!
Хваліте й вознесіте його повіки.
59
Благословіте, небеса, Господа!
Хваліте й возносіте його повіки.
60
Благословіте Господа, усі наднебесні води!
Хваліте й возносіте його повіки.
61
Благословіте Господа, всі сили!
Хваліте й возносіте його повіки.
62
Благословіте Господа, сонце й місяць!
Хваліте й возносіте його повіки.
63
Благословіте Господа, звізди небесні!
Хваліте й вознесіте його повіки.
64
Благословіте Господа, дощі й роси!
Хваліте й возносіте його повіки.
65
Благословіте Господа, всі вітри!
Хваліте й возносіте його повіки.
66
Благословіте Господа, вогонь і спека!
Хваліте й возносіте його повіки.
67
Благословіте Господа, холод і гарячизна!
Хваліте й возносіте його повіки.
68
Благословіте Господа, роси й іней!
Хваліте й возносіте його повіки.
69
Благословіте Господа крига й холоднеча!
Хваліте й возносіте його повіки.
70
Благословіте Господа, льоди й сніги!
Хваліте й возносіте його повіки.
71
Благословіте Господа, дні й ночі!
Хваліте й возносіте його повіки.
72
Благословіте Господа, світло і пітьма!
Хваліте й возносіте його повіки.
73
Благословіте Господа, блискавки й хмари!
Хваліте й возносіте його повіки.
74
Нехай земля благословить Господа!
Хай хвалить і благословить його повіки.
75
Благословіте Господа, пагорби й гори!
Хваліте й возносіте його повіки.
76
Благослови Господа, все що на землі виростає!
Хвали й возноси його повіки.
77
Благословіте Господа, джерела!
Хваліте й возносіте його повіки.
78
Благословіте Господа, моря й ріки!
Хваліте й возносіте його повіки.
79
Благословіте Господа, морські потвори й усе, що кишить у водах!
Хваліте й возносіте його повіки.
80
Благословіте Господа усі небесні птиці!
Хваліте й возносіте його повіки.
81
Благословіте Господа, всі дикі звірі й худоба!
Хваліте й возносіте його повіки.
82
Благословіте Господа, сини людськії!
Хваліте й возносіте його повіки.
83
Благословіте Господа, ізраїльтяни!
Хваліте й возносіте його повіки.
84
Благословіте Господа, священики Господні!
Хваліте й возносіте його повіки.
85
Благословіте Господа, слуги Господні!
Хваліте й возносіте його повіки.
86
Благословіте Господа, духи й душі справедливих!
Хваліте й возносіте його повіки.
87
Благословіте Господа, святі й смиренні серцем!
Хваліте й возносіте його повіки.
88
Благословіте Господа, Ананія, Азарія, Мисаїл!
Хваліте й возносіте його повіки, бо він нас визволив із Шеолу і вирятував з руки смерти і спас нас із нутра розпаленої печі, і з-посеред вогню врятував нас.
89
Хваліте Господа, бо добрий, бо повіки його милосердя.
90
Благословіте Господа, Бога богів, ви всі богопоклонники!
Хваліте його й возносіте, бо повіки його милосердя
91
(24) Тоді цар Навуходоносор здивувався, встав притьмом і заговорив до своїх радників, мовивши: «Чи не трьох мужів ми вкинули в вогонь зв'язаних?» Ті ж у відповідь цареві: «Справді так, царю
92
(25) Знову заговорив він і сказав: «А он я бачу чотирьох мужів незв'язаних, що ходять у вогні, і не видко на них шкоди, а вид четвертого схожий на сина Божого
93
(26) Тоді Навуходоносор приступив до челюстей розжареної вогнем печі й заговорив, кажучи: «Седраху, Мисаху та Авденаго, слуги найвищого Бога!
Вийдіть і приступіть сюди!» І вийшли Седрах, Мисах і Авденаго з-посеред вогню.
94
(27) Сатрапи, правителі, намісники й радники царські зібралися, щоб дивитись на цих мужів, над тілом яких вогонь не мав ніякої сили: волосся в них на голові не обсмалилось, одежа на них не змінилась, і чад вогню їх не торкнувся.
95
(28) Тоді Навуходоносор заговорив, мовивши: «Благословен Бог Седраха, Мисаха та Авденаго, що послав свого ангела й визволив своїх слуг, які поклались на нього і не послухалися царського наказу, а віддали своє тіло, аби не служити й не поклонятись ніякому іншому богові, крім свого Бога!
96
(29) Тому від мене дається наказ, щоб кожного, до якого б він народу, плетень чи язика не належав, хто вирече щось зневажливе супроти Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, пошматували на кусні, а діла його обернули в руїну, бо нема іншого бога, який би міг так спасати
97
(30) Тоді цар прийняв у велику ласку Седраха, Мисаха й Авденаго в Вавилонськім краю.
98
(31) Цар Навуходоносор усім народам, племенам і язикам, що живуть по всій землі: «Нехай ваш мир буде великий!
99
(32) Сподобалось мені оповістити вам про знаки й чудеса, які вчинив надо мною найвищий Бог.
100
(33) Які ж великі його знаки!
Які ж могутні його чуда!
Царство його - царство вічне, і влада його - від роду й до роду