Едом 1-8; Моав 9-15; Аммон 16-25; Сихон 26-37

1
«Потім повернулись ми й рушили в пустиню, шляхом до Червоного моря, як велів мені Господь, і обходили довго гори Сеїр.
2
І промовив до мене Господь:
3
Годі вам ходити навкруги цих гір, поверніть на північ.
4
Ти ж повели людям: Оце маєте перейти край братів ваших, синів Ісава, що живуть у Сеїрі.
Вони боятимуться вас, ви однак уважайте.
5
Не задирайтеся з ними;
бо не дам вам ні п'яді їхньої землі, тому що Сеїр-гори віддав я Ісавові на власність.
6
Харчі купите в них за гроші, щоб ви мали що їсти, та й води придбаєте в них за гроші, щоб мали що пити.
7
Бо Господь, Бог твій, благословив тебе в усякім ділі рук твоїх, піклувався твоєю мандрівкою по тій великій пустині: ось уже сорок років Господь, Бог твій, був з тобою;
нічого не бракувало тобі.
8
І пройшли, поодаль від наших братів, синів Ісава, що живуть у Сеїрі;
звернувши з шляху на Араву, на Елат і на Еціон-Гевер, ми пустилися дорогою в Моав-пустиню.
9
І промовив до мене Господь: Не зачіпай Моава й не починай війни з ним, бо не дам тобі ні клаптика з їхньої землі в посідання;
я віддав бо Ар синам Лота в посілість.
10
Спершу там жили емії, люд великий, численний і дебелий, як анакії;
11
за рефаїв уважали їх, як і анакіїв;
моавитяни ж звуть їх еміями.
12
А в Сеїрі жили спершу хорії;
їх вигнали були сини Ісава й винищили перед собою, оселившись на їхньому місці, так, як це зробив Ізраїль у землі, що її дав йому Господь у посілість.
13
Тож вставайте й переправляйтеся через потік Зеред.
І ми перейшли потік Зеред.
14
Того ж часу, що йшли ми від Кадеш Барне, аж поки перейшли потік Зеред, було 38 років, поки не зник із табору ввесь рід вояків, як поклявсь був їм Господь.
15
Сама рука Господня була проти них, щоб вигубити їх із табору дощенту.
16
І коли всі придатні до війни люди повимирали з-поміж народу,
17
Господь промовив до мене так:
18
Ти збираєшся сьогодні перейти через границю Моава, тобто Ар,
19
і наблизитися проти синів Аммона;
не зачіпай їх, ані не починай війни з ними, бо не дам тобі нічого в посідання з землі синів Аммона: я віддав її синам Лота в посілість.
20
Ця земля теж уважалась землею рефаїв, і рефаї жили в ній спершу;
аммонії звуть їх замзумміями;
21
люд це великий, численний і дебелий, як анакії, та вигубив їх Господь перед аммоніями, які прогнали їх і оселились на їхньому місці.
22
Так, як учинив був синам Ісава, що живуть у Сеїрі, знищивши перед ними хоріїв;
ті прогнали їх і живуть досі на їх місці.
23
Так само, як і аввіїв, що жили хуторами аж до Гази, винищили й оселились на їхніх місцях кафторії, що вийшли з Кафтору.
24
Тож уставайте, рушайте в дорогу і переходьте через потік Арнон: ось я віддаю тобі в руки Сихона, царя хешбонського, аморія, разом з його землею;
починай підбій, іди війною на нього!
25
Нинішнього дня почну наводити твій жах і страх на всі народи під небесами;
як тільки почують вістку про тебе, дрижатимуть і тремтітимуть перед тобою.
26
Тоді послав я посланців з Кедемот-пустині до Сихона, хешбонського царя, з мирними словами, кажучи:
27
Дозволь мені перейти через твою землю;
я йтиму тільки по дорозі, не звертаючи, ні праворуч, ні ліворуч.
28
Харчі за гроші продаватимеш мені, щоб я мав що їсти, та й воду даватимеш мені за гроші, щоб я мав що пити.
- Дай мені тільки перейти,
29
як це вчинили мені сини Ісава, що живуть в Сеїрі, і моавитяни, що живуть в Арі, поки не переправлюсь через Йордан у землю, що її Господь, Бог наш, хоче нам дати.
30
Але Сихон, цар хешбонський, не захотів перепустити нас через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив його дух запеклим, а серце його твердим, щоб віддати його тобі в руки, як воно і е сьогодні.
31
І промовив тоді Господь до мене: Ось я віддаю тобі на поталу Сихона і його землю;
починай, займай його землю.
32
І виступив Сихон проти нас, він сам і ввесь його люд, до бою під Ягцою.
33
Та Господь Бог віддав його на поталу, й ми побили його й синів його та ввесь люд його.
34
Ми тоді забрали всі його міста, та й піддали знищенню кожне місто, чоловіцтво, жіноцтво й дітей, та й не зоставили живим нікого.
35
Тільки скотину взяли ми для себе як здобич та луп по містах, що їх ми звоювали.
36
Від Ароеру, що на берегах Арнон-потоку, та й міста, що в долині, аж до Гілеаду не було міста, яке було б для нас неприступним;
все віддав нам Господь, Бог наш.
37
Тільки до землі синів Аммона ти не наближався, ані до всієї долини Яббок-потоку, ані до міст у горах: усе так, як Господь, Бог наш, заповідав нам.»