Звільнені від військової служби 1-9; спосіб ведення війни 10-18; облога 19-20

1
«Як підеш на війну проти ворогів твоїх і побачиш коней та колісниці, і військо, численніше від твого, не бійся їх: бо з тобою Господь, Бог твій, що вивів тебе з Єгипетської землі.
2
Коли ж маєте вже ставати до бою, нехай виступить священик і промовить до війська;
3
він скаже тоді до них: Слухай Ізраїлю!
Сьогодні ви стаєте до бою з вашими ворогами.
Нехай не мліє ваше серце, не лякайтесь, не полохайтесь і не жахайтесь перед ними,
4
бо Господь - Бог ваш, він іде з вами воюватися за вас із вашими ворогами, щоб дати вам перемогу.
5
А старшина говоритиме до народу: Хто збудував нову хату й ще не посвятив її, нехай собі йде, нехай повернеться додому;
щоб, бува, не вмер на війні й не посвятив її хтось інший.
6
Хто насадив виноградник і ще не користався, нехай іде, нехай повернеться назад до себе додому, щоб не помер на війні і хтось інший не користався з нього.
7
Хто засватав жінку, але ще не взяв її, нехай повернеться додому, щоб не вмер на війні й не взяв її хтось інший.
8
І промовить старшина далі до народу і скаже ще так: Хто боягуз і мліє серцем, нехай іде, нехай повернеться додому, щоб не охляло серце в його братів, як у нього.
9
Коли ж старшина скінчить промовляти до людей, тоді поставлять полководців на чолі народу.
10
Як наблизишся до міста, щоб звоювати його, то наперед запросиш його до миру,
11
і як воно прийме мир і відчинить тобі (браму), то ввесь народ, який у нім буде, стане твоїм підданим і служитиме тобі.
12
Якже ж замість миритися з тобою, почне з тобою бій, то ти його обляжеш;
13
і як Господь, Бог твій, віддасть тобі його в руки, повбиваєш усіх його чоловіків вістрям меча.
14
Жіноцтво ж, дітвору, скотину й усе, що в місті буде, всю його здобич, забереш для себе і їстимеш здобич твоїх ворогів, яку Господь, Бог твій, дав тобі.
15
Так робитимеш з усіма містами, які дуже далеко від тебе, які не належать до міст оцих народів, що тут.
16
У містах же тих народів, які Господь, Бог твій, хоче тобі дати в посідання, не зоставиш ні одної душі живої;
17
Їх мусиш приректи на цілковите знищення, отих хеттитів, аморіїв, ханаанян, перізіїв, хіввіїв та євусіїв, як заповідав Господь, Бог твій;
18
щоб вони не навчили вас чинити всі ті гидоти, що самі богам своїм чинили, і щоб ви не стали грішити перед Господом, Богом вашим.
19
Як стоятимеш облогою довго, воюючи проти якогось міста, щоб його забрати, то не будеш нищити його дерево, накинувшися з сокирою;
бо його плоди можеш їсти, його ж самого не рубатимеш;
хіба ж польове дерево це людина, щоб його приступом брати?
20
Однак дерево, про яке знаєш, що воно не до поживи, можеш нищити та рубати, щоб робити з нього обложні споруди проти міста, яке воює з тобою, поки воно не піддасться