Різні приписи 1-12; фальшива підозра 13-21; чужоложство та блудування 22-29

1
«Коли побачиш одноплемінникового вола чи вівцю, що блукає, ти їх не покинеш, але мусиш привести їх твоєму одноплемінникові.
2
Якже твій одноплемінник не близько або як ти його не знаєш, то прилучиш скотину до свого господарства й вона буде в тебе, поки не прийде твій одноплемінник її шукати, й тоді йому звернеш.
3
Так само зробиш з його ослом, так само зробиш з його одежею і так само зробиш з усім, що пропаде у твого одноплемінника, й що ти знайдеш.
Не можна тобі того залишати.
4
Коли побачиш одноплемінникового осла чи вола, що впаде на дорозі, ти їх не залишиш, а старанно допоможеш йому підняти.
5
Жінка нехай не вдягається, як чоловік, а чоловік нехай не зодягається в жіноче вбрання;
бо огидний перед Господом, Богом твоїм, кожен, хто таке робить.
6
Коли трапиться тобі подорозі пташе гніздо на якомусь дереві або на землі з пташенятами або яйцями, і мати сидить на пташенятах чи яйцях, не бери матері з маленькими;
7
ти мусиш пустити на волю матір, а пташенят можеш взяти для себе, щоб тобі було добре й ти довго жив на світі.
8
Як будуватимеш нову хату, то зробиш на даху поруччя, щоб не навести крови на твою хату, коли хто впаде з неї.
9
Не засіватимеш твого виноградника двома родами насіння, щоб не стало святим усе: і те, що посіяв, і врожай виноградника.
10
Не оратимеш волом і ослом укупі.
11
Не вдягатимешся в одежу, зроблену з вовни й льону разом.
12
Зробиш собі китиці на чотирьох кінцях плаща, який накидаєш на себе.
13
Коли чоловік візьме дружину й, увійшовши до неї, зненавидить її,
14
і наговорить на неї негарні речі та й ославить її, кажучи: Взяв я цю жінку й приступив до неї, але не знайшов я в неї ознак дівоцтва,
15
тоді батько дівчини й мати її візьмуть та й винесуть ознаки її дівоцтва до старших міста, до воріт.
16
І дівчинин батько скаже до старших: Віддав я дочку за того чоловіка, а він узяв її і зненавидів,
17
та ще й оце наговорив на неї негарні речі, кажучи: Не знайшов я в твоєї дочки ознак дівоцтва.
Так ось вам ознаки дівоцтва моєї дочки;
і розгорнуть батько-мати плахту перед старшими міста.
18
Тоді старші того міста візьмуть чоловіка й покарають його,
19
і до того накладуть на нього сто срібних шеклів пені та й оддадуть їх батькові дівчини за те, що той ославив ізраїльську дівчину;
і - він мусить узяти собі її за жінку, не можна буде йому відіслати її, поки його життя.
20
А як тому буде правда, й не знайдуть у дівчини ознак дівоцтва,
21
тоді приведуть молодицю до дверей батькового дому, й люди її міста поб'ють її камінням на смерть, бо вона, блудувавши в батьківському домі, сподіяла соромний вчинок в Ізраїлі.
Отак викорінюватимеш зло з-поміж себе.
22
Якже спіймають чоловіка, що сходиться з заміжньою, - обидвом смерть: чоловікові, що сходиться з жінкою, а й жінці.
Отак викорінюватимеш зло з Ізраїля.
23
Коли молода дівчина-дівиця, буде засватана, а зустріне її хтось інший у місті та й зійдеться з нею,
24
то обидвох виведете до брами того міста й поб'єте їх камінням на смерть;
дівчину за те, що в місті не кричала (по допомогу), а чоловіка за те, що знечестив жінку свого ближнього.
Так викорінюватимеш зло з-поміж себе.
25
Коли ж у полі чоловік зустріне засватану дівчину й згрішить із нею насильно, то той, хто згрішить з нею, один умре.
26
А з дівчиною не чинитимеш нічого: немає на дівчині вини смерти;
це бо таке саме, якби хтось напав на свого ближнього і вбив його;
27
бож він зустрів її в полі, заручена дівиця кричала, та нікому було її рятувати.
28
Як чоловік зустріне молоду дівчину-дівицю, незаручену й силоміць згрішить з нею, а по тому все виявиться,
29
то чоловік, який згрішив з нею, віддасть батькові дівчини п'ятдесят срібних шеклів срібла й візьме її собі за жінку;
тому, хто знечестив її, не можна відсилати її, поки життя його