Обачність потрібна 1-6; життєва радість 7-10.

1
Пусти твій хліб на воду: по довгому часі ти знайдеш його знову.
2
Паїв зроби сім або й вісім, бо ти не знаєш, яка біда скоїться над землею.
3
Як хмари дощу повні, то виливаються на землю.
Чи дерево впаде на південь, чи на північ, воно лежатиме на місці, де впало.
4
Хто пильнує вітру, сіяти не буде;
хто дивиться на хмари, жати не буде.
5
Так само, як не знаєш, яка дорога вітру, ані як ростуть кості у вагітної утроби, так само ти не знаєш і діл Бога, що все робить.
6
Зранку засівай твій засів, а й увечері не давай твоїй руці спочинку, бо ти не знаєш, чи це, чи те пощастить, або чи те і це так само добре буде.
7
І світло солодке, і весело очам дивитися на сонце!
8
Навіть коли б хтось прожив багато років, хай усіма ними веселиться, але хай тямить про дні мороку, бо буде їх чимало.
Все, що приходить - марнота.
9
Радій, юначе, у твоїй молодості, і нехай серце твоє зазнає щастя за днів твого юнацтва;
іди куди тебе тягне твоє серце, за тим, що чарує твої очі, але знай, що за все це Бог на суд тебе поставить.
10
Гони тугу з твого серця й віддали від себе лихо;
але і молодість і чорний волос - марнота.