Перед смертю доля всіх однакова 1-6; використовування благ 7-10; будучність невідома 11-15; мудрість 16-18

1
Усе це я розважив у моїм серці й зрозумів, що праведні й мудрі та й діла їхні в руці Божій.
Не знає чоловік, чи він любови, чи ненависти вартий: усе перед ними - марнота.
2
Усе однаково всім приходить;
однака доля: праведному та безбожному, доброму й чистому та нечистому;
тому, хто приносить жертви, й тому, хто їх не приносить.
Однаково і доброму і грішникові, і тому, хто клянеться, і тому, хто боїться клятви.
3
Це ж бо й біда в усьому, що діється під сонцем, що доля однакова для всіх та що серце людське повне злоби, і безум у їхньому серці, покіль віку їхнього;
а потім - до мертвих!
4
Поки хто належить до всіх живих, має ще надію: бо ліпший живий пес, ніж лев мертвий.
5
Живі бо знають, що помруть, а мертві нічогісінько не знають;
нема їм більш уже заплати, пам'ять бо про них забулась.
6
Любов їхня, ненависть їхня, ревнощі їхні - усе вже пропало: вони не матимуть повіки участи ні в чому, що діється під сонцем.
7
їж отже хліб весело, пий вино щасливим серцем, бо Бог благословив уже твоє діло.
8
Хай завжди буде на тобі одежа світла, і олія хай не сходить з голови твоєї.
9
Живи собі весело з жінкою, що її любиш, усі дні життя марноти твоєї, яку Господь дав тобі під сонцем, бо всі дні марноти твоєї - це твоя частка в житті й у твоїй праці, якою трудишся під сонцем.
10
Усе, що потрапить тобі під руку, роби, поки живеш, бо у Шеолі, куди простуєш, нема ні роботи, ні мізкування, ні знання, ні мудрости.
11
Знову зауважив я під сонцем, що не все швидкі бігають, хоробрі воюють, мудрі хліб їдять, розумні багатіють, а вчені осягають ласку, і що час недолі всіх їх спіткає.
12
Чоловік свого часу не знає: немов ті риби, що ловляться у вражий невід, або як птахи, що заплутуються в сильце, так само й люди потрапляють у знегоду, коли вона злетить на них зненацька.
13
Бачив я ще й таку мудрість під сонцем, і вона мені великою здалася:
14
було собі якесь маленьке місто, і людей у ньому було мало.
Прийшов під нього великий цар, обліг його і висипав вали високі проти нього.
15
Аж ось знайшовся в ньому чолов'яга, бідний, але мудрий;
і мудрістю своєю врятував те місто, але ніхто і не згадав.
отого бідолахи.
16
І я сказав: Мудрість ліпша, ніж сила, та, проте, мудрість бідного в погорді, і слів його не хочуть слухати.
17
Тихе слово мудрих варт більше, ніж крик ватажка дурнів.
18
Мудрість ліпша від військової зброї.
Одна хиба нищить багато добра.