Заклик до єдности 1-16; нове життя у Христі 17-24; різні вказівки християнам 25-32

1
Отож, благаю вас я, Господній в'язень, поводитися достойно покликання, яким вас візвано,
2
в повноті покори й лагідности, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любові,
3
стараючися зберігати єдність духа зв'язком миру.
4
Одне бо тіло, один дух, айв одній надії вашого покликання, яким ви були візвані.
5
Один Господь, одна віра, одне хрищення.
6
Один Бог і Отець усіх, що над усіма й через усіх і в усіх.
7
Кожному з нас дана благодать за мірою Христових дарів.
8
Тому й сказано: “Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям.”
9
А те “вийшов” що означає, як не те, що він був зійшов і в найнижчі частини землі?
10
Той же, хто був зійшов на низ, це той самий, що вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити.
11
І він сам настановив одних апостолами, інших - пророками, ще інших - євангелистами і пастирями, і вчителями,
12
для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла,
13
аж поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа.
14
Тоді ми не будемо більше малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю й обманом.
15
Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в того, хто є головою - у Христа.
16
Кожне тіло, складене та споєне всякою в'яззю допомоги, згідно з відповідним діянням кожного члена, від нього бере зріст на будування самого себе в любові.
17
Отож, кажу і в Господі вас заклинаю, щоб ви більш не поводились, як поводяться погани, що ходять у марноті свого ума,
18
бувши запоморочені умом, далекі від життя в Бозі із-за свого неуцтва, що є в них, та через зачерствілість свого серця.
19
Вони, очманівши, віддали себе непогамованій розпусті, щоб з ненаситністю коїти всяку нечисть.
20
Та ви не так Христа вивчили,
21
як це про нього чули й були навчилися у ньому, як то воно справді є в Ісусі.
22
А саме: вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті,
23
а відновитись духом вашого ума
24
й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди.
25
Тому, відкинувши брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму, ми бо один одному члени.
26
Гнівайтеся, та не грішіте!
Хай сонце не заходить над вашим гнівом;
27
і не давайте місця дияволові.
28
Хто крав, нехай не краде більше, а краще хай працює, творивши власними руками добро, щоб він мав змогу дати тому, хто потребує.
29
Жадне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне, що може в потребі повчити, і щоб це вийшло на користь тим, які чують його.
30
І не засмучуйте Святого Духа Божого, що ним ви назнаменовані на день відкуплення.
31
Усяка досада, гнів, лють, крик та хула мусять бути викорінені з-посеред вас разом з усією злобою.
32
Будьте, натомість, добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам.
простив.