- появи листа, адресованого до виселенців у Вавилоні 1-6; ідоли - діло людських рук 7-14; вони призначені на загладу 15-22; без життя 23-28; без сили 29-39; культ їх без вартости 40-44; речі ці - безпомічні 45-51; вони цілковито без значення 52-64; без Божої сили 65-68; заслуговують на цілковиту погорду 69-72
- Відпис листа, надісланого від Єремії
до тих, яких мав відвести вавилонський цар як полонених у Вавилон, щоб оповісти їм, що Бог заповідав йому.
- 1
- За гріхи, що ними ви згрішили перед Богом, будете відведені Навуходоносором, царем вавилонян, як полонені у Вавилон.
- 2
- Увійшовши ж у Вавилон, ви пробудете там багато років, довгий час, аж до сьомого покоління, а після того я виведу вас звідти в мирі.
- 3
- Тепер у Вавилоні ви побачите богів срібних, золотих і дерев'яних, яких носитимуть на плечах і які наганяють страх поганам.
- 4
- Тож глядіть, щоб ви, наподоблюючись до чужинців, не стали до них подібні й щоб вас не охопив страх перед тими (богами),
- 5
- коли побачите народ перед ними й за ними у поклоні їм.
Скажіть тоді у своєму серці: «Тобі, Владико, належить поклонятись!»
- 6
- Бо ангел мій буде з вами;
він пильнуватиме ваші душі.
- 7
- Язик у них обтесав тесля, їх покрито золотом та сріблом, тож вони не справжні й не можуть говорити.
- 8
- І немов для дівчини, що любить прикраси, вони беруть золото й виробляють вінці на голови своїм богам.
- 9
- А часом буває, що жерці крадуть у своїх богів золото та срібло й витрачують його на себе самих, а то й дають повіям, що зверху на покрівлі.
- 10
- І прикрашають їх одежею, немов людей, отих богів срібних, золотих та дерев'яних, які не можуть себе захистити ані від іржі, ані від черви.
- 11
- Вони зодягнені в одежу з кармазину, але їм треба стирати з лиця порох, що в храмі, така його на них сила.
- 12
- В декотрого з них, як у людини, берло, наче в судді краю, однак він не може вбити того, хто його зневажає.
- 13
- Інший держить у правиці меч та сокиру, але він неспроможний оборонити себе ні в битві, ні від розбишак.
- 14
- З того, отже, ясно, що то не боги, і ви їх не бійтесь.
- 15
- Бо так, як посуд, що з нього користується людина, коли його розбити, нездатний ні до чого, так воно й з їхніми богами, яких вони ставлять у храмах.
- 16
- Очі в них повні пороху, що його здіймають ноги тих, які входять.
- 17
- І так, як навколо зачиняються ворота за тим, хто царя зневажив і хто має йти на страту, так само й жерці зміцнюють їхні храми дверми, замками та засувами, щоб злодії їх не обдерли.
- 18
- Вони засвічують для них більше світильників, ніж для себе, але боги ті ні одного з них не можуть бачити.
- 19
- Вони, немов бантини в храмі, що середини їхні, як кажуть, сточує черва, яка з землі вилазить;
вони їдять їх разом з їхньою одежею, а ті боги того й не відчувають.
- 20
- Обличчя в них стає чорним від диму, який виходить із храму.
- 21
- На тіло їхнє й на голову сідають кажани, ластівки та інше птаство;
та й котів там теж не бракує.
- 22
- По тому ви пізнаєте, що то не боги, і ви їх не бійтесь.
- 23
- Золото, яким вони покриті, мало б служити їм для окраси, але коли хтось не зітре з них іржі, вони не блищать.
Вони ж нічого не відчували, коли їх виливали.
- 24
- їх куплено за якубудь ціну, і в них нема подиху життя.
- 25
- Що вони без ніг, то їх носять на плечах, тим і виявляють вони людям свою ганьбу.
Та й ті, що служать їм, соромляться їх: бо як ті боги впадуть на землю, вони допомагають їм встати,
- 26
- Та й коли їх поставити на ноги, вони самі не ходитимуть, ані коли вони похиляться, то не можуть випростатись, та й дари їм приносять як мертвим.
- 27
- Жертви, що приносять їм, жерці продають і з того мають прибуток.
Так само їхні жінки солять частину тих жертв і не дають нічого з них ні бідному, ні недужому. Їхніх жертв дотикаються жінки у спливі й породіллі.
- 28
- Знаючи, отже, через те, що то не боги, ви їх не бійтесь.
- 29
- Та й як богами можна було їх назвати?
Адже ж і жінки приносять дари богам тим срібним, золотим та дерев'яним.
- 30
- А в храмах їхніх жерці сидять у роздертій одежі, з обголеною головою та підборіддям;
їхні голови не покриті,
- 31
- вони ж самі ревуть і галасують перед своїми богами, як ото дехто робить на поминках.
- 32
- Жерці здирають з них шати і вдягають у них своїх жінок та дітей.
- 33
- Чи їм хтось чинить зло, а чи добро, вони віддячитись не можуть;
вони не можуть царя ані настановити, ані скинути.
- 34
- Так само не можуть дати ні багатства, ні грошей.
Як хтось складає їм обіт і не дотримує, вони його від нього не вимагають.
- 35
- Вони не можуть ані врятувати людину від смерти, ані визволити слабшого від сильного,
- 36
- ані сліпого зробити видючим, ані визволити людину, що перебуває в біді.
- 37
- Вони не мають милосердя над удовою й сироті добра не чинять.
- 38
- Вони схожі на камені з гір, оті боги дерев'яні, покриті золотом та сріблом;
ті ж, які їм служать, будуть соромом побиті.
- 39
- Як, отже, думати або казати, що вони - боги?
- 40
- До того ще й самі халдеї їх зневажають, що, як побачать якого-небудь німого, не здатного говорити, несуть до Бела та й просять його, щоб німий заговорив, начебто Бел міг їх почути!
- 41
- Вони не спроможні того зрозуміти, що варт покинути тих богів, бо вони не мають глузду.
- 42
- Жінки, підперезавшись мотузком, сідають при дорозі й палять полову;
- 43
- і коли якійнебудь з них пощастить переспати з перехожим, що приманив її до себе, вона своїй сусідці докоряє, що та не удостоїлась такої, як вона, чести й що в тієї не розірвано мотузка.
- 44
- Все, що діється для цих богів, - брехня.
Як, отже, думати або казати, що то боги?
- 45
- їх зробили теслі та золотарі;
вони ніщо інше, як тільки те, чим були в бажаннях своїх майстрів.
- 46
- Майстри ж, які споруджують їх, - недовговічні;
як могло б те, що вони виробляють, бути богами?
- 47
- Вони (майстри) залишають своїм потомкам лиш оману й ганьбу.
- 48
- Бо як надійде на них війна чи якесь інше лихо, жерці їхні радяться між собою, де б їм сховатися разом з їхніми богами.
- 49
- Як, отже, не збагнути, що то не боги, які не можуть самих себе врятувати ані від війни, ані від іншого лиха?
- 50
- Та згодом воно стане відомим, що ті боги дерев'яні, покриті золотом та сріблом, - омана;
всім народам та царям стане ясно, що то не боги, а діла рук людських, і що в них не має ніякого Божого чину.
- 51
- Кому, отже, не ясно, що то не боги?
- 52
- Ані царя над краєм вони настановити не можуть, ані дощу послати людям.
- 53
- Вони не можуть розсудити своїх власних справ, ані покривдженого врятувати, бо безсильні, наче ті галки між небом та землею.
- 54
- Коли ж спаде вогонь на храм богів тих дерев'яних, покритих золотом або сріблом, жерці їхні втікають і рятуються, а ті, наче колоди посеред полум'я, згоряють.
- 55
- Ані цареві, ані ворогам протиставитись вони не можуть.
- 56
- Як, отже, припустити або помислити, що то боги?
- 57
- Ні від злодіїв, ні від розбійників спасти себе не можуть ті боги дерев'яні, покриті сріблом і золотом.
Сильніші від них здирають з них золото та срібло й утікають з одежею, яка покриває богів, і ці боги не можуть допомогти самим собі;
- 58
- так що ліпше бути царем, який виявляє свою потугу, або якимсь корисним домашнім посудом, що ним власник може користуватись, ніж облудними богами;
або дверима в домі, які зберігають те, що в ньому, ніж ложними богами; або дерев'яним стовпом у царських палатах, ніж недійсними богами.
- 59
- Сонце, місяць і зорі, що світять і що їх послано на користь людям, - слухняні.
- 60
- Так само й блискавка, коли блисне, приємна для ока, та й через те вітер у кожній країні повіває.
- 61
- Хмари, на веління Боже, оббігають усю вселенну й виконують те, що їм наказано;
і вогонь, зісланий з неба, щоб спалити гори та ліси, виконує те, що йому звелено.
- 62
- А ті боги ані красою, ані силою на них не схожі.
- 63
- Ось чому не слід думати й називати їх богами, вони бо не можуть ні суду вирішувати, ні добро чинити людям.
- 64
- Знаючи, отже, що вони не є богами, ви їх не бійтесь.
- 65
- Бо вони не можуть ані проклясти, ані благословити царів,
- 66
- ні явити народам знаків на небі, ані сяяти, як сонце, ані світити, як місяць.
- 67
- Звірі ліпші від них, бо вони, втікаючи під захист, можуть собі зарадити.
- 68
- Отож, ніяким чином нам не ясно, що вони - боги, тим то ви їх і не бійтесь.
- 69
- Немов опудало на баштані, яке ні від чого не захищає, такими є й їхні боги - дерев'яні, покриті золотом та сріблом.
- 70
- Ці їхні боги, дерев'яні, покриті золотом та сріблом, подібні також до куща глоду, на який сідає всяка птиця, а й до мерця, покинутого в темноті.
- 71
- З кармазину та вісону, що на них тліють, ви впізнаєте, що то не боги.
Зрештою, їх самих пожирає черва, і вони стають ганьбою в країні.
- 72
- Вартніший, отже, праведний чоловік, який бовванів не має, бо він уникне безчестя.
|