Ганебна смерть Амана

1
Так пішов цар із Аманом бенкетувати до цариці Естери.
2
Знову на другий день бенкетування з вином сказав цар до Естери: «Яке твоє бажання, царице Естеро?
Воно буде вдоволене тобі!
Яка твоя просьба?
Навіть і до половини царства, і вона буде виконана
3
Тоді цариця Естера у відповідь сказала: «Коли я, царю, знайшла ласку в твоїх очах і коли цареві довподоби, нехай буде дароване мені моє життя за моїм бажанням і народові моєму на мою просьбу;
4
бо ми, я і народ мій, видані, щоб нас вигубити, повбивати й винищити.
Коли б ми були запродані як раби та як рабині, то я мовчала б, бо це лихо не спричинило б шкоди для царя
5
На це цар відповів цариці Естері: «Хто він такий і де він, що наважився в своєму серці таке зробити
6
Естера відповіла: «Ворог і гнобитель - оцей злющий Аман!» І затрусивсь Аман від страху перед царем і царицею.
7
Тоді цар розгніваний устав від бенкету й пішов у сад біля палацу, а Аман, зоставшися, заходивсь благати царицю Естеру за своє життя, бо зрозумів, що від царя йому була призначена загибель.
8
Як же цар повернувся з саду, що коло палацу, в дім бенкету, Аман припав був до лежанки, де була Естера.
Цар скрикнув: «Невже він хоче знасилувати ще й царицю в мене вдомаТільки що вийшло те слово з уст царя, а вже й накрили Аманові лице.
9
І сказав Харвона, один з присутніх скопців царських: «Он і шибениця стоїть у домі Амана, 50 ліктів заввишки, що її Аман приготував на Мардохея, який сказав був добре слово для царя!» Цар звелів: «Повісьте його на ній!»
10
І повісили Амана на шибениці, що він споготовив для Мардохея, і вгамувався гнів царський.