Восьма кара: сарана 1-20; дев'ята кара: тьма 21-29

1
Господь сказав Мойсеєві: "Піди до фараона;
я бо закаменив серце його і його слуг, щоб виконати оці мої знаки посеред них,
2
щоб ти оповів це синам і внукам твоїм, що я зробив з єгиптянами і які знаки створив посеред них, щоб ви знали, що я - Господь."
3
Прийшли Мойсей та Арон до фараона та й промовили до нього: "Так говорить Господь, Бог євреїв: Доки відмовлятимешся покоритися мені?
Відпусти мій народ, щоб послужив мені;
4
бо як не схочеш відпустити народу мого, то ось завтра наведу я сарану на край твій.
5
І вкриє вона лице землі так, що землі не стане видко, і поїсть останок того, що заціліло у вас ще від граду, та огризе всяке дерево, що росте на ваших полях.
6
Вона наповнить будинки твої, і будинки усіх слуг твоїх, і будинки всіх єгиптян;
такого ще не бачили ні батьки, ні предки твої з того часу, як вони зайняли цю землю й по цей день." Та й обернувшись він вийшов від фараона.
7
І промовили слуги фараона до нього: "Докіль цей наворожуватиме на нас нещастя?
Відпусти геть цих людей послужити Господеві, Богу їх.
Чи й досі ти не помітив, що Єгипет погибає?"
8
І завернули Мойсея та Арона до фараона, а він каже їм: "Ідіть, принесіть службу Господеві, Богу вашому.
А хто ж це хоче йти?"
9
Відповів Мойсей: "З юнаками та старими нашими підемо, з синами і дочками нашими, з вівцями й волами нашими підемо;
бо то свято Господнє для нас."
10
І сказав до них: "Нехай Господь буде так з вами, якщо я відпущу вас і приналежне вам!
Глядіть, бо щось лихе ви замишляєте собі.
11
Ні!
Не бути цьому!
Ідіть собі ви, чоловіки, та й послужіть Господеві, цього ж бо якраз самі домагаєтесь." Та й вигнали їх з-перед фараона.
12
Сказав Господь Мойсеєві: "Простягни руку твою над Єгипетською землею, і налетить сарана на Єгипетську землю й пожере всю траву в краю, усе те, що заціліло від граду."
13
І простяг Мойсей палицю свою над Єгипетською землею.
Господь же навів на країну східній вітер увесь той день і всю ніч;
а надранком нагнав східній вітер сарану,
14
що налетіла на всю землю Єгипетську;
вона спустилася скрізь у Єгипті тьмою тьменною.
Ніколи раніше не було такої сарани, та й потім ніколи не буде.
15
І вкрила лице всієї землі , аж земля почорніла;
і пожерла вона всю зелень польову і плоди дерев, що заціліли;
не зосталось нічогісінько зеленого на дереві, ані на кущі в полі по всій Єгипетській землі.
16
Метнувсь фараон покликати Мойсея та Арона та й сказав: "Згрішив я перед Господом, Богом вашим, та й перед вами.
17
І оце, благаю, простіть мені ще цей раз мій гріх і помоліться Господу, Богу вашому, щоб відвернув від мене тільки оцю смерть."
18
То і вийшов Мойсей від фараона та й став молитись Господеві.
19
І навів Господь вітер західній, такий сильний, що зняв сарану вгору та кинув у Червоне море;
не зосталось ні однісінької в цілім краю Єгипетськім.
20
Та Господь окаменив серце фараонове, і не відпустив він синів Ізраїля.
21
Господь сказав Мойсеєві: "Простягни руку твою до неба, і постане так густа темрява над Єгипетською землею, що її можна б дотикатися."
22
Простяг Мойсей руку свою до неба, і постала густа темрява по всій Єгипетській землі аж на три дні.
23
І не бачив один одного, і ніхто не міг рухнутися з місця свого протягом трьох днів;
в оселях же синів Ізраїля було світло.
24
Тоді прикликав фараон Мойсея та й каже: "Ідіть служити Господеві, тільки отари та череди ваші нехай зостануться, челядь же ваша нехай (теж) іде з вами."
25
Сказав Мойсей: "Ти сам мусиш дати нам у руки жертви й приноси, щоб ми могли принести їх Господеві, Богу нашому.
26
Наша скотина теж піде з нами, не залишиться ні копита;
бо з неї братимемо на службу Господеві, Богу нашому;
бо ми й самі не знаємо, чим служитимемо Господеві, аж покіль не прийдемо туди."
27
Але закаменив Господь серце фараонове, і не схотів він відпустити їх.
28
І сказав йому фараон: "Геть від мене!
Та бережись, щоб не з'являвсь більш передо мною, бо того дня, коли побачиш моє лице, смерть тобі!"
29
Мойсей відповів: "Правду сказав ти: вже не бачитиму лиця твого."